http://hdl.handle.net/123456789/1667 Tue, 21 Apr 2026 18:50:28 GMT 2026-04-21T18:50:28Z http://hdl.handle.net/123456789/2499 Title: Використання біографічних матеріалів у навчанні історії в профільних класах Authors: Пинзару, Катерина Сергіївна; Pynzaru, Kateryna Abstract: Кваліфікаційна робота присвячена теоретико-методичному обґрунтуванню та розробці системи використання біографічних матеріалів у навчанні історії в профільних класах. Розглянуто стан наукової розробки проблеми в історико-педагогічній літературі, зокрема крізь призму «антропологічного повороту» в гуманітаристиці. Основою джерельної бази дослідження став широкий комплекс матеріалів, який класифіковано на нормативно-правові документи, джерела особового походження (его-документи: мемуари, щоденники, листи), ораторські твори та візуальні джерела. Методологічну основу становить сукупність загальнонаукових, історичних та психолого-педагогічних методів, зокрема біографічний, просопографічний та герменевтичний методи. Виявлено, що ефективність використання біографістики у старшій школі зумовлена психологічними особливостями юнацького віку – пошуком ідентичності та рольових моделей (за Е. Еріксоном). Досліджено дидактичний потенціал біографічних матеріалів у формуванні ключових предметних компетентностей: хронологічної, просторової, інформаційної, логічної та аксіологічної. Обґрунтовано класифікацію біографічних матеріалів за ступенем автентичності та дидактичною функцією («постаті-концепти», «постаті-конфлікти», «постаті-інноватори»). Визначено критерії відбору матеріалів для профільного рівня: наукова достовірність, проблемність, відповідність профілю та регіональна значущість. За результатами нашого дослідження розроблено та апробовано методичні розробки уроків з історії України («Гетьманат П. Скоропадського») та всесвітньої історії («М. Тетчер та політика неоконсерватизму»), а також матеріали до позакласних заходів, присвячених Василю Стусу та Вінстону Черчиллю. Description: The qualification work is devoted to the theoretical and methodological substantiation and development of a system for using biographical materials in teaching history in specialized classes. The state of scientific development of the problem in historical and pedagogical literature is considered, particularly through the prism of the «anthropological turn» in humanities. The basis of the source base of the study was a wide range of materials, classified into regulatory documents, sources of personal origin (ego-documents: memoirs, diaries, letters),oratorical works, and visual sources. The methodological basis of the study consists of a set of general scientific, historical, and psychological-pedagogical methods, including biographical, prosopographical, and hermeneutic methods. It was revealed that the effectiveness of using biography in high school is determined by the psychological characteristics of adolescence – the search for identity and role models (according to E. Erikson). The didactic potential of biographical materials in the formation of key subject competencies: chronological, spatial, informational, logical, and axiological is investigated. The classification of biographical materials by the degree of authenticity and didactic function («concept figures», «conflict figures», «innovator figures») is substantiated. Criteria for selecting materials for the specialized level are defined: scientific validity, problem-solving nature, profile compliance, and regional significance. According to the results of our research, methodological developments of lessons on the History of Ukraine («P. Skoropadsky's Hetmanate») and World History («M. Thatcher and the policy of neoconservatism»), as well as materials for extracurricular events dedicated to Vasyl Stus and Winston Churchill, were developed and tested. Mon, 29 Dec 2025 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/2499 2025-12-29T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/2498 Title: Статистичні матеріали як ресурс реалізації компетентнісного потенціалу історії в профільній школі Authors: Нагорняк, Алла Федорівна; Nagornyak, Alla Abstract: Використання статистичних джерел у вивченні історичної реальності допомагає краще оцінити роль і значення еволюційних форм розвитку суспільства, місце всіх його елементів в їхній взаємодії, а не тільки протилежностей; враховувати вплив зовнішніх факторів розвитку, які найчастіше є визначальними в житті українського народу. Під час проведення магістерського дослідження вивчено наявну наукову літературу та джерельну базу з теми дослідження; проаналізовано зміст, і розкрито сутність основних понятійних категорій; виявлено оптимальні умови для впровадження в освітній процес статистичних джерел у навчання історії; висвітлено основні технології щодо реалізації компетентнісного підходу. У магістерській кваліфікаційній роботі використано метод порівняння в спостереженні за повторюваними явищами і виділення спільних і відмінних рис з метою надання більш детальної характеристики кожного досліджуваного об'єкта. Задіяно метод аналогії в перенесенні подібності і ознак одного об'єкта дослідження на інший за умови їх зовнішньої схожості. Метод типології використаний у дослідженні розумових об'єктів науковцем, виходячи з трактування типу як ідеальної конструкції, яка відображає найбільш важливі риси і зв'язку досліджуваного явища. Системний метод застосовано у виокремленні елементів, які входять в систему; аналізі характеру відносин між елементами, вивченні взаємодії системи з зовнішнім середовищем. В магістерській роботі охарактеризовані особливості формування джерельної бази дослідження статистичних джерел; з’ясовано результативність застосування статистики джерел для вивчення історії в контексті компетентнісного підходу. Description: The use of statistical sources in the study of historical reality helps to better assess the role and significance of the evolutionary forms of the development of society, the place of all its elements in their interaction, and not only opposites; take into account the influence of external factors of development, which are most often decisive in the life of the Ukrainian people. During the master's research, the available scientific literature and source base on the research topic were studied; the content was analyzed, and the essence of the main conceptual categories was revealed; the optimal conditions for introducing statistical sources into the educational process of teaching history have been identified; the main technologies for implementing a competency-based approach have been highlighted.. In the master's qualification work, the method of comparison was used in the observation of repeated phenomena and the selection of common and distinctive features in order to provide a more detailed description of each object under study. The method of analogy was used in the transfer of similarities and features of one research object to another subject to their external similarity. The method of typology is used in the study of mental objects by the scientist, based on the interpretation of the type as an ideal structure that reflects the most important features and connections of the phenomenon under study. The system method is used to identify the elements that make up the system; analysis of the nature of relations between elements, study of the interaction of the system with the external environment. The master's thesis describes the peculiarities of forming a source base for researching statistical sources; it clarifies the effectiveness of using source statistics to study history in the context of a competency-based approach. Mon, 29 Dec 2025 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/2498 2025-12-29T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/2256 Title: Розвиток міської соціальної інфраструктури Бессарабської губернії (1861 – 1907 рр.) Authors: Карпенко, Олена Савівна; Karpenko, Olena Abstract: Анотація. Друга половина ХІХ ст. є часом інтенсивного міського розвитку та індустріалізації, що супроводжувалося масовим переселенням людей з сільських районів до міст. Також цей період характеризується соціальними та економічними змінами, такими як розвиток громадських служб та соціальної сфери, розбудова мережі закладів освіти та охорони здоров’я. Таким чином, дослідження специфіки становлення соціальної інфраструктури бессарабських міст є ключем для розуміння подальших модернізаційних перетворень. Метою кваліфікаційної роботи є з’ясування специфіки та особливостей розбудови соціальної інфраструктури бессарабського регіону протягом другої половини ХІХ ст. Об’єктом дослідження виступає соціальна інфраструктура міст Бессарабії (1861 – 1907 рр.). Предметом кваліфікаційної роботи є становлення, розвиток та функціонування об’єктів міської соціальної інфраструктури Бессарабської губернії у досліджуваний період. Задля всебічного розкриття теми нашого дослідження ми звернулися до міждисциплінарного принципу. Комплексне застосування загальнонаукових та спеціально-історичних методів дослідження дозволило опанувати літературу та джерела з досліджуваної проблеми, всебічно розкрити особливості розвитку міської соціальної інфраструктури Бессарабії у другій половині ХІХ- на початку ХХ ст. У другій половині ХІХ ст. модернізація міської соціальної інфраструктури розпочалася із реалізації зведення таких масштабних технологічних проєктів, як телеграф, поштова служба, освітлення, залізниця та трамвай, водогін тощо. Ці складові мережі соціального-побутового обслуговування потребували значних капіталовкладень, тому стали зоною перетину інтересів міського самоврядування, підприємців, громадськості та імперської влади. Поштова служба, телеграф та телефон підпорядковувалися імперській владі. Торгівля, заклади гостинності та громадського харчування здебільшого були представлені приватним сектором. Міська адміністрація повітових міст Бессарабії велику увагу приділяла питанням, пов'язаним з поліпшенням стану освіти, якості медичного обслуговування, надання допомоги соціально незахищеним верствам суспільства тощо. Повітові земства утримували лікарні та санітарні пункти. Окрім земських медичних установ на теренах Бессарабії діяли ще медичні заклади, які утримувалися самими містами, єврейською спільнотою та приватними особами. Description: Annotation. The second half of the ХІХth century. is a time of intensive urban development and industrialization, which was accompanied by a mass migration of people from rural areas to cities. This period is also characterized by social and economic changes, such as the development of public services and the social sphere, the expansion of a network of educational and health care institutions. Thus, the study of the specifics of the formation of the social infrastructure of Bessarabian cities is the key to understanding further modernization transformations. The purpose of the qualification work is to clarify the specifics and features of the development of the social infrastructure of the Bessarabian region during the second half of the ХІХth century. The object of the study is the social infrastructure of the cities of Bessarabia (1861 - 1907). The subject of the qualification work is the formation, development and functioning of urban social infrastructure facilities of the Bessarabian province during the period under study. In order to comprehensively reveal the topic of our research, we turned to the interdisciplinary principle. The complex application of general scientific and special historical research methods allowed us to master the literature and sources on the problem under study, to comprehensively reveal the features of the development of urban social infrastructure in Bessarabia in the second half of the ХІХth and early ХХth centuries. In the second half of the ХІХth century. modernization of urban social infrastructure began with the implementation of large-scale technological projects such as telegraph, postal service, lighting, railway and tram, water supply, etc. These components of the social and household service network required significant capital investments, therefore they became an area of intersection of the interests of city government, entrepreneurs, the public and the imperial authorities. The postal service, telegraph and telephone were subordinated to the imperial authorities. Trade, hospitality and catering establishments were mostly represented by the private sector. The city administration of the county cities of Bessarabia paid great attention to issues related to improving the state of education, the quality of medical care, providing assistance to socially vulnerable segments of society, etc. County zemstvos maintained hospitals and sanitary points. In addition to the zemstvo medical institutions, there were also medical institutions in Bessarabia that were maintained by the cities themselves, the Jewish community, and private individuals. Tue, 24 Dec 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/2256 2024-12-24T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/2255 Title: Армія Нестора Махна: джерела формування, організація, бойові звитяги Authors: Найдьонова-Кіріяк, Інна Володимирівна; Naidyonova-Kiriyak, Inna Abstract: Анотація. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню джерел формування, організації та бойових операцій армії Н. Махна. Розглянуто стан наукової розробки проблеми в зарубіжній та вітчизняній історіографії. Основою джерельної бази дослідження стали різноманітні документи 1917-1921 рр., в основному особистого походження, а також опубліковані в рамках тематичних збірок. Методологічну основа дослідження становить сукупність загальнонаукових принципів та методів пізнання, використання яких спрямоване на об’єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів, явищ. Досліджено утворення та діяльність анархо-комуністичних загонів Н. Махна у 1917 – червні 1919 рр. Показало, що початково вони сформувалися у вигляді «чорної гвардії». Вони виступали у союзі з більшовиками проти Центральної Ради, Скоропадського, Директорії та Денікіна. Основу загонів махновців на цьому етапі складали колишні солдати-фронтовики, анархістські елементи та селяни-бідняки. У лютому 1919 р. махновці були перетворені на бригаду у складі Червоної Армії. Вони перебрали організаційну структуру, систему бойової підготовки, тактику Червоної Армії. Бригада Махна перетворилася на дивізію. Після заколоту отамана Григор'єва Махно залишив ряди Червоної армії. Розглянуто утворення, діяльність та ліквідацію Революційної повстанської армії України. Після ліквідації отамана Григор'єва Махно приєднав його загони до своїх. У серпні-вересні 1919 р. Махно знов пішов на союз з більшовиками. Загони махновців були об’єднані в Революційну повстанську армію України. Вона успішно діяла в тилу Денікіна. Армія Махно була мобільною, складалася з кавалерії та піхоти на тачанках, мала на озброєнні велику кількість ручних та станкових кулеметів та кілька бронепоїздів. Після розгрому в Україні денікінських військ, частини Червоної Армії знову виступили проти загонів Махна. Ділити з нею владу в Україні більшовицьке керівництво не збиралося. Прослідковано відродження армії Н. Махна навесні 1920 р. Повстанська армія поповнювалася за рахунок дезертирів-червоноармійців та насильно мобілізованих до Червоної Армії селян. У вересні 1920 р. чисельність Повстанської армії досягла 35 тис. осіб. Махно знову об'єднався з більшовиками проти білогвардійців. Після перемоги над Врангелем з 25 листопада 1920 р. більшовики почали знищення Повстанської армії. В 1921 вона була остаточно ліквідована. За результатами дослідження були сформульовані методичні рекомендації, щодо використання результатів дослідження на заняттях з історії в школі. Description: Annotation. The qualification work is dedicated to researching the sources of formation, organization and combat operations of N. Makhnо army. The state of scientific development of the problem in foreign and domestic historiography is considered. Various documents of 1917-1921, mainly of personal origin, as well as published as part of thematic collections, became the basis of the research source base. The methodological basis of the research is a set of general scientific principles and methods of cognition, the use of which is aimed at an objective, comprehensive coverage of events, facts, and phenomena. The formation and activity of N. Makhnо anarcho-communist units in 1917 - June 1919 was studied. It was shown that initially they were formed in the form of the "Black Guard". They acted in alliance with the Bolsheviks against the Central Rada, Skoropadskyi, the Directory and Denikin. The basis of the Makhnov units at this stage were former front-line soldiers, anarchist elements and poor peasants. In February 1919, the Makhno militia were transformed into a brigade in the Red Army. They took over the organizational structure, combat training system, and tactics of the Red Army. Makhnо brigade turned into a division. After the mutiny of Ataman Grigoriev Makhno left the ranks of the Red Army. The formation, activity and liquidation of the Revolutionary Insurgent Army of Ukraine are considered. After the elimination of Ataman Grigoriev, Makhno joined his units to his own. In August-September 1919, Makhno again joined the Bolsheviks. The units of the Makhnovists were united into the Revolutionary Insurgent Army of Ukraine. She successfully operated in Denikin's rear. Makhno's army was mobile, consisting of cavalry and infantry on wheeled vehicles, armed with a large number of hand and machine guns and several armored trains. After the defeat of Denikin's troops in Ukraine, units of the Red Army again opposed Makhno's units. The Bolshevik leadership was not going to share power with her in Ukraine. The revival of N. Makhno's army in the spring of 1920 was traced. The rebel army was replenished at the expense of Red Army deserters and peasants forcibly mobilized into the Red Army. In September 1920, the number of the Rebel Army reached 35 thousand people. Makhno again united with the Bolsheviks against the White Guards. After the victory over Wrangel, on November 25, 1920, the Bolsheviks began the destruction of the Rebel Army. In 1921, it was finally liquidated. Based on the results of the research, methodical recommendations were formulated regarding the use of research results in history classes at school. Tue, 24 Dec 2024 00:00:00 GMT http://hdl.handle.net/123456789/2255 2024-12-24T00:00:00Z