Розкуркулення та колективізація в Ізмаїльській області (1944-1950 рр.)

Abstract

У дослідженні характеризуються основні ознаки та аналізується процес радянізації Ізмаїльської області. Авторка робить спробу розглянути зсередини соціально-економічні процеси, які відбувалися у Придунайському краї в перші роки перебування у складі СРСР. У роботі акцентується увага на формах та методах впровадження в регіоні розкуркулення та колективізації селян. Виокремлено та синтезовано етапи розвитку, важливі напрями досліджень, їх недоліки та перспективи майбутніх розвідок. Виявлено характерні особливості наслідків радянської політики в Ізмаїльській області. В роботі вдало схарактеризовано ставлення автохтонного та пришлого населення, розкрита роль проникнення та функціонування нового порядку в Подунавʼї. У дослідженні висвітлено проблеми процесу радянізації на теренах Придунав’я та приділена особлива увага трансформації всіх сфер життя. Доведено, що відбувся форсований перехід до державної директивної економіки, основу якого складала ліквідація приватної та встановлення державної власності на засоби виробництва. На селі здійснено насильницьку колективізацію. Селяни-одноосібники ставали ворожими елементами партії, тому було насильно депортовані до східних регіонів СРСР. Наслідком колективізації та розкуркулення став голод 1946-1947 рр., який найбільше уразив Ізмаїльську область. Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, розділених на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (111 позицій). Повний обсяг роботи становить 109 сторінок, обсяг основного тексту – 84 сторінки.