Інтегрований урок як форма реалізації міжпредметних зв’язків

Abstract

В статті зазначається, що концепцію «Нової української школи» побудовано на дитиноцентричному підході, тобто в центрі освітнього процесу – учні, їхні очікування та потреби, інтереси й життєві пріоритети, які формуються в результаті усвідомлення ціннісних категорій життя. Тому школа майбутнього в Україні мислиться як дитиноцентрична, в якій учителі, батьки й учні перебувають у партнерських взаємостосунках. Щоб навчання було цікавим, щоб воно надихало дітей на творчість, критичне і креативне мислення, важливо, аби освітній процес відповідав емоціям та очікуванням молоді. У статті розглянуто проблему стрімкого падіння інтересу учнів до навчання. На цю тенденцію, що з’явилася в школі ще в середині 70-х років ХХ століття, педагогіка відреагувала нестандартними уроками, які являють собою механізм, орієнтований на якість інформації, а не на її кількість. Метою цього механізму є як гармонійний розвиток особистості, так і надання оптимальних умов для цього розвитку. Головне завдання нестандартних уроків – пробудження інтересу до навчання. Зазначається, що інтегровані уроки ставлять за мету спресувати споріднений матеріал декількох навчальних предметів навколо однієї теми. Підкреслюється, що такі уроки характеризуються високою інформативністю, фундаментальністю, різноплановістю. Учні розглядають певне явище з різних боків у межах не одного, а кількох наук, при цьому підвищують і поглиблюють рівень власних знань, формують таку систему знань, яка відповідала б актуальним і перспективним потребам особистості, суспільства, держави.