Іменникові займенники в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю

Abstract

У статті проаналізовано функціонування граматичних форм і значень іменникових займенників (особових, предметно-особових і питальних) в українських говірках межиріччя Дністра і Дунаю – специфічного полілінгвального ареалу, де новожитні українські говірки різних діалектних типів побутують подекуди понад двісті років у контакті з переважно новожитніми говірками діалектів румунської, російської, болгарської, албанської, гагаузької, циганської мов. Займенникові грамеми досліджено на підставі аналізу фонозаписів діалектного мовлення – діалектних текстів та відповідей на спеціально укладений питальник, з увагою до їхніх суперечливих свідчень як джерела інформації про динаміку говірок. Прономінативи, співвідносні з іменниками, засвідчили значний діагностичний потенціал як маркери генетичних та динамічних типів українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю. Зокрема, на основі здійснених спостережень над іменниковими займенниками найбільш виразно в ареалі виокремилися генетичні типи українських говірок з ознаками моногенності південно-західної діалектної основи (буковинсько-подільської, закарпатської, західнополіської), а також динамічні різновиди стійких та редуктивних говірок.