Оніми Придунав’я як маркери регіональної історії та ландшафту

Abstract

Статтю присвячено аналізові одиниць ономастичної системи південної Бессарабії, які містять у собі інформацію про природний ландшафт регіону, з урахуванням того факту, що природні умови певної території є важливим критерієм для виявлення системності онімів. Ономастичний простір обов’язково відображає локальний простір. Автор доповнює вже існуючі відомості про склад власних імен, їх структуру, внутрішню форму, особливості творення. Ландшафтні оніми досліджуються з очки зору дії двох універсальних ономастичних процесів: трансономізації та онімізації апелятивної лексики. Підтверджується думка про закріплення у власних назвах за допомогою різних засобів типових екстралінгвістичних явищ. Значна увага приділяється використанню регіональних хоронімів та гідронімів, які слугують базою для утворення нових онімних одиниць півдня Одеської області. Висловлюється думка, що важливу роль у формуванні онімного простору регіону відіграє апелятивна лексика двох лексико-тематичних груп, зі спільними семами вода й земля. Обrрунтовано думку про те, що значне різноманіття власних назв відображає природну своєрідність Придунав’я, унікальність рельєфу, агропромисловий потенціал регіону, тваринний і рослинний світ, ґрунти, утворюючи просторову картину взаємодії людини з природою.