Графон – експресивний стилістичний прийом вираження дискомфорту персонажа в художньому просторі

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена вивченню особливостей функціонування графону в текстах англо-американської художньої літератури. Даний стилістичний прийом нами досліджується у творчості класика американської літератури Марка Твена на прикладі його пригодницького роману «Пригоди Гекльберрі Фінна» та англійського письменника-сатирика Вільяма Теккерея у романі «Записки Жовтоплюща». Під час дослідження було простежено структурні та функціональні аспекти даної мовної аномалії на позначення нею широкого інформаційного спектру, а саме територіальна, соціальна, фізіологічна та інших характеристики персонажів у просторі художніх творів. У даній роботі висвітлено відносно новий та мало досліджуваний феномен англійської стилістичної науки. Нами було встановлено, що графон репрезентує фонографічний рівень мови. В ході проведення аналізу, було виявлено, що вперше даний засіб був інтерпретований лінгвістом В. А. Кухаренко та трактувався як фіксація індивідуальних особливостей мовлення персонажів, які позначені автором графічно. Графон нині стає відмінним засобом, яким письменники підвищують мовну експресивність та здійснюють естетичний вплив на читача. Виокремивши види графонів (оказіональні графони, рекурентні графони), ми дійшли висновку, що часте використання автором фонографічних засобів стилізації увиразнює зміст написаного та здатне оновити план вираження написаного. Оказіональні графони носять характер випадкових, є продуктом креативної діяльності митця. Рекурентні графони відображають діалектні особливості персонажів та їхні дефекти їхнього мовлення. В ході проведення компаративного аналізу творчості двох класиків світової літератури, ми встановили частотність та причини вживання ними графону та його видів. Досліджуючи художні стилі авторів (М.Твена та В. Теккерея), нами була встановлена мета та цілі стосовно використання ними фонографічних засобів стилізації. Автори вдаються до застосування графонів з метою надання своїм творам автентичності та максимально точного зображення територіальної приналежності головних персонажів романів, їх рівня освіти, соціального статусу в суспільстві, фізіологічних особливостей. Компаративний аналіз двох художніх творів відображає наступне: роман Марка Твена носить характер максимально наближеного до повсякдення історії з відображення національного колориту. Його стиль написання – легкий, гострий. Графони носять характер постійно використовуваного явища письменником. Редукція та заміна звуків – це характерні фонетичні засоби, що фіксуються автором графічно. Вільям Теккерей намагається відобразити емоційний спектр життя своїх персонажів із використанням фонографіки. Митець прибігає до використання таких відів графону, як капіталізації та дефісації. Результатом проведення дослідження стало розроблення комплексу вправ та завдань щодо розвитку читацької компетентності здобувачами освіти, розроблено методичні рекомендації стосовно планування та проведення інтегрованого уроку англійської мови та світової літератури, розроблено відповідний до теми дсолдження план-коснпект уроку. Доведено, що вдала організація та проведення інтегрованого навчання англійської мови на старшому ступені навчання є необхідною та ключовою умовою розвитку та функціонування нової української школи. Таким чином, проведене нами дослідження дає підставу стверджувати, що графон, як один з ключових типів фонографічної стилізації, посідає вагоме місце у творчості митців англо-американської художньої літератури в залежності від прагматичної спрямованості авторів. Їх детальне вивчення та аналіз надає змогу читачам розширити спектр знань та уявлень про територіальні, вікові та інші приналежності і особливості героїв романів.