Парадигмологія діалектної форми української мови

Abstract

Кваліфікаційна робота студентки 63Ф групи факультету української філології та соціальних наук освітнього ступеня магістр спеціальності 035 Філологія (035.01 Українська мова і література). Ізмаїльський державний гуманітарний університет. (Ізмаїл, 2018). Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладений на 81 сторінці. Список використаних джерел нараховує 99 позицій. Актуальність магістерської роботи зумовлена необхідністю розпрацювання нового напрямку в лінгвістичній науці, зокрема в морфології, – парадигмології, вироблення ефективних дослідницьких процедур, прийомів збору і аналізу діалектного матеріалу в галузі діалектології та україністиці в цілому. Метою дослідження є оцінка евристичної цінності наявних методик діалектної парадигмології, можливості і доцільності перенесення теоретичних напрацювань, прийомів вивчення парадигмології літературного стандарту на діалектний матеріал і навпаки, перевірка дієвості окремих методологічних настанов і прийомів для вивчення морфологічного рівня українських діалектів. Об’єкт дослідження – діалектна парадигмологія як наука про словозмінні, формотвірні, словотвірні парадигми в українських діалектах, особливості їхньої структурної організації в різних граматичних класах слів, взаємозв’язок парадигматики з лексикою, синтаксисом та іншими рівнями структури діалектної форми української мови. Предмет дослідження – словозмінна, формотвірна і словотвірна парадигматика різних частин мови в українських діалектах як з погляду системного підходу до них, так і в порівнянні з морфологічною парадигматикою літературного стандарту. Джерелами дослідження стали свідчення питальника, діалектні тексти зроблені особисто і взяті з діалектного фонду кафедри української мови та літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету, матеріали атласів. Окремим типом джерел стали: електронна версія «Граматичного словника української мови» – проєкт «Електронний граматичний словник української літературної мови (словозміна) І етап» на сайті «Мова інфо», а ресурс «Словники України он-лайн». Методологію дослідження характеризує комплексний підхід із застосуванням порівняльно-історичного, структурного, зіставного, функційного методів, описового методу діалектології та, частково, соціолінгвістичних методик. Наукова новизна. У праці вперше схарактеризована діалектна парадигмологія як галузь мовознавства, визначена її мета, завдання, найважливіша проблематика і основні дослідницькі процедури. В межах праці вирішується чимало проблемних питань лінгвістики, парадигмології як нової галузі лінгвістичних знань, з’являється нова мовознавча термінологія, уточнюються поняття і дефініції старої. Теоретичне значення праці полягає в тому, що завдяки її результатам мовознавство поповнюється новими теоріями, науковими ідеями, моделями, новими дослідницькими процедурами. Наприклад, визначено послідовність використання диференційного і системного підходів в діалектології, доведено ефективність перехресного застосування діалектних текстів і питальника як важливого джерела достовірної інформації про діалектну морфологічну парадигматику, необхідність багаторазових повторних перевірок з опитуванням різних соціальних категорій діалектоносіїв. У першому розділі «Парадигмологія як наука: основні дефініції» визначено стан розвитку парадигмології як вчення про мовні парадигми і морфологічні парадигми зокрема; з’ясовано взаємозв’язок і взаємозалежність парадигматики і синтагматики як типів внутрішньорівневих відношень одиниць мовної структури; схарактеризовано парадигму як результат дії парадигматичних відношень у мовній системі і основний об’єкт граматичної науки; визначено відмінності цього об’єкта, особливості та евристичну цінність його вивчення на морфологічному і синтаксичному рівнях мовної структури та місце у відповідних розділах граматичної науки. У другому розділі «Діалектна парадигмологія: проблеми і перспективи» зроблено оцінку стану розвитку діалектної парадигмології (проаналізовано окремі прийоми збору і аналізу матеріалу, дослідницькі процедури), порівняно його зі станом розвитку парадигмології літературної форми української національної мови, методологією цієї галузі; схарактеризовано евристичний потенціал використання діалектних текстів і програми під час аналізу говіркових морфологічних парадигм; обґрунтовано доцільність перехресного аналізу свідчень діалектних текстів і програм-питальників, глибинного аналізу суперечливих свідчень цих джерел фактичного матеріалу; доведено необхідність застосування системного підходу до мовних явищ в діалектній парадигмології як вихідного, основного, водночас доцільність використання диференційного підходу як додаткового; схарактеризовано стан дескрипції різних частиномовних класів в українській діалектній парадигмології; проаналізовано стан, проблеми і перспективи вивчення парадигматики іменних частин мови та дієслівних форм в українських діалектах. Результати дослідження уможливлюють висновки, що в сучасному мовознавстві є чітка тенденція до виокремлення парадигмології як самостійної галузі лінгвістики, а морфологічної парадигмології – як окремої галузі граматики. Мета, завдання, настанови, методи тієї галузі мовознавства, об’єктом якої є літературний стандарт, значно відрізняються від того, що є в діалектологічній науці. Стосується це і парадигмологічних досліджень.