Функціонування патронімів у романах Г. Тютюнника «Вир» та В. Земляка «Лебедина зграя»

Abstract

У статті досліджено функціонування антропоформули «ім’я+по батькові» у романах Г. Тютюнника «Вир» та В. Земляка «Лебедина зграя». З’ясовано словотвірні типи патронімів, проаналізовано ситуації спілкування, які вказують на соціальний стан носія найменування, шанобливість та емоційну нейтральність моделі. В ідіолекті Г. Тютюнника антропомодель «ім’я+по батькові» виявила себе перспективною категорією, яка використовується переважно в офіційній сфері із забарвленням шанобливої нейтральності, а в побутовому вжитку набуває акцентованої, підкресленої шанобливості, в обох ситуаціях вказуючи також на соціальний статус персонажа. Широке застосування В. Земляком антропоформули «ім’я+по батькові» у ситуаціях спілкування персонажів вказує на те, що дана модель є добре відомою у сільському середовищі. Шанобливість, емоційна нейтральність моделі зумовлюють офіційність її ужитку. Порівнюючи функціонування імен та по батькові у романах Г. Тютюнника «Вир» та В. Земляка «Лебедина зграя», ми виявляємо активніший ужиток моделі у романі В. Земляка, ніж у Г. Тютюнника. Обидва письменники, керуючись своїми уподобаннями, знанням сільського антропонімікону, показали дію формули «ім’я+по батькові» як у ситуаціях, що носять неофіційний характер спілкування, так і в ситуаціях, що демонструють офіційність її ужитку.