Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/1585
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorДроздов, В.-
dc.contributor.authorDrozdov, V.-
dc.date.accessioned2021-08-02T19:47:19Z-
dc.date.available2021-08-02T19:47:19Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.citationДроздов В. Створення радянського міфу про Ізмаїл як «місто російської бойової слави» в повоєнний період / В. Дроздов // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету : збірник наукових праць. Серія: «Історичні науки». – Ізмаїл : РВВ ІДГУ, 2021. – Вип. 52. – С. 54-64.uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/1585-
dc.descriptionРозглянуто процес і методи насадження радянських міфів серед населення Ізмаїльської області УРСР у післявоєнний період, зокрема створення міфу про Ізмаїл як «місто російської бойової слави». Актуальність цієї проблеми визначається необхідністю виявлення історичного підґрунтя радянських міфологем, що й досі зберігаються в колективній свідомості населення регіону, та їх розвінчання. У дослідженні здійснено аналіз публікацій у регіональній періодичній пресі, зокрема в обласній газеті «Придунайская правда», що була одним з головних інструментів насадження радянської ідеології та засобів поширення радянських міфів. Автор прийшов до висновку, що формування міфу про Ізмаїл як «міста російської бойової слави» було безпосереднім результатом розвитку русоцентричного етатизму в радянській ідеології, яка в рамках концепції «дружби народів» намагалася звеличувати роль російського народу як «першого серед рівних». Розкрито структуру цього міфу, який поєднував імперські міфологеми про штурм фортеці Ізмаїл з радянськими міфами про спадкоємність радянською армією російських воєнних традицій, месіанську роль російського народу, історичну справедливість приєднання території Бессарабії та багатостраждальність її народу від чужоземного ярма. Доведено, що важливою складовою міфу стала глорифікація полководця О. Суворова та його воєнних подвигів, а образ генералісимуса став відігравати центральне місце в символічному просторі міста та історичній пам’яті населення. Автор охарактеризував основні методи насадження міфів в регіоні, притаманні для радянської пропаганди, зокрема формування нової концепції історичного розвитку міста й області, відкриття культових споруд і закладів, що мали зберігати та поширювати пам’ять про міф, відзначення річниць нових символічних дат, постійне використання міфологем у засобах масової інформації тощо. Перспективу подальшого дослідження становить вивчення інших історичних джерел для більш цілісного розуміння особливостей радянської міфотворчості в регіоні.uk_UA
dc.description.abstractThe processes and methods of implanting Soviet myths among the Izmail region’s population of the URSR in the post-war period, particularly the creation of the myth of Izmail as a «city of Russian military glory», have been considered. The urgency of this problem is determined by the need to identify the historical background of Soviet mythologemes, which are still stored in the collective consciousness of the region’s people, and debunk them. The research has analyzed publications in the regional periodicals, namely in the newspaper «Pridunayskaya Pravda», which had been one of the main tools for inculcation the Soviet ideology and means of spreading Soviet myths. The author has concluded that the formation of the myth about Izmail as a «city of Russian military glory» was a direct result of the development of Russo-centric statism in the Soviet ideology, which within the concept of «friendship of nations» tried to glorify the role of the Russian nation as «first among equals». It has been revealed the structure of this myth, which combined imperial mythologeme about the assault of the Izmail fortress with Soviet myths about the inheritance of Russian military traditions by the Soviet army, the messianic role of the Russian nation, the historical justice of the accession of Bessarabian territory and the long-suffering of its people from the foreign yoke. It has been proved that the myth’s important component was the glorification of the army leader O. Suvorov and his military exploits, and the generalissimo’s image began to play a central place in the symbolic space of the city and the historical memory of the population. The author has characterized the main methods of myth’s inculcation in the region, inherent in Soviet propaganda, including the formation of a new historical development concept of the city and region, the opening of cultic buildings and institutions to preserve and disseminate the memory of the myth, the anniversary of new symbolic dates, the constant using the mythologemes in the media, etc. The prospect of further research is to study other historical sources for a more holistic conceptualization of the peculiarities of Soviet myth-making in the region.uk_UA
dc.publisherІзмаїл : РВВ ІДГУuk_UA
dc.relation.ispartofseriesІсторичні науки;52-
dc.subjectрадянський міфuk_UA
dc.subjectідеологіяuk_UA
dc.subjectІзмаїльська областьuk_UA
dc.subjectповоєнний періодuk_UA
dc.subjectперіодична пресаuk_UA
dc.subjectSoviet mythuk_UA
dc.subjectideologyuk_UA
dc.subjectIzmail regionuk_UA
dc.subjectpost-war perioduk_UA
dc.subjectperiodical pressuk_UA
dc.titleСтворення радянського міфу про Ізмаїл як «місто російської бойової слави» в повоєнний періодuk_UA
dc.title.alternativeCreation of the Soviet myth about Izmail as a «city of russian military glory» in the post-war perioduk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Науковий вісник ІДГУ

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Дроздов_В._НВ_52_(2021).pdfСтворення радянського міфу про Ізмаїл як «місто російської бойової слави» в повоєнний період324.18 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.