Формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх фахівців – вчителів початкової школи

Abstract

Соціально-політична трансформація суспільства, політичні та економічні проблеми країни, глобальна екологічна криза, зростання рівня захворюваності громадян, зниження їх працездатності чітко ставлять перед державою проблему збереження і розвитку духовного й фізичного здоров’я молодого покоління української нації. Наше дослідження спрямоване на важливість підтримки та збереження здоров’я майбутнього покоління школярів. Виявлено, що майбутні учителі початкової школи це головні провідники знань зі здорового способу життя до шкільної молоді. Підкреслена важливість впровадження компетентнісного підходу у зміст державного стандарту початкової освіти та орієнтація навчальних програм на формування у молодших школярів ключових компетентностей до якої також відноситься здоров’язберігаюча. Навчання здоровому способу життя молодших учнів здійснює вчитель початкової школи, тож необхідно вдосконалення шляхів формування їх здоров’язберігаючої компетентності. Визначено, що необхідно здійснити перехід від традиційних форм навчання до здоров’язберігаючих для побудови оздоровчого впливу здоров’язберігаючого освітнього середовища та покращення стану здоров’я школярів та студентів. Розглянуто поняття «здоров’язберігаюча компетентність». З’ясовано, що формування здоров’язберігаючої компетентності студентів – майбутніх учителів початкової школи включає зміст дисциплін професійної науково-предметної підготовки, професійно-педагогічної підготовки, природничо-наукової підготовки, спецкурсів за вибором ЗВО і студентів. Визначено, що у навчальних планах професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи дисципліни здоров’язбережувальної спрямованості включено до блоків природничо-наукової та професійної і практичної підготовки. Поглибленню базових знань з анатомії та фізіології людини сприяє інтегрована дисципліна «Анатомія, фізіологія, патологія дитини з основами валеології», «Методика вивчення валеології», «Основи безпеки життєдіяльності», «Гігієна дітей». Інші природничо-орієнтовані дисципліни – «Основи екології», «Природознавство», «Методика викладання природознавства» – мають на меті вивчення проблем середовища існування і безпеки людини, включають питання здоров’язбережувальної діяльності в освітніх закладах. Проблема формування здоров’язберігаючої компетентності є однією з пріоритетних в контексті підготовки вчителя початкової школи як такої, що має визначальний характер у поліпшенні здоров’я школярів та формування здоров’язберігаючого освітнього середовища. Кожен майбутній вчитель повинен створювати умови, які б розвивали фізичне та психічне благополуччя, будувати навчання на основі фізіолого-психологічних принципів збереження здоров’я та виховання високої культури здоров’я у учнів. Вирішення проблем збереження власного здоров’я закладено в самій людині, у знанні та розумінні нею проблем формування, збереження, зміцнення і відновлення його, а також в умінні дотримуватись правил здорового способу життя. Робота з формування основ здорового способу життя буде успішною при реалізації таких умов як: розроблена система заходів з формування основ здорового способу життя в процесі навчання та позаурочній діяльності; заходи будуть проводитися за наступними напрямками: розширення уявлень студентів про складові здорового способу життя, формування гігієнічних навичок у роботі з молодшими школярами; розширень знань учнів про будову організму людини; закріплення знань про режим дня, формування стійкого негативного сприйняття руйнівних факторів. Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення дієвих шляхів оздоровчого впливу здоров’язберігаючого освітнього середовища для покращання стану здоров’я школярів та студентів, а також для формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх вчителів початкової школи.