Педагогізація рекреаційно-розвивального простору спеціального закладу освіти як чинник позитивної соціалізації першокласників

Abstract

Актуальність теми дослідження. Соціалізація – це процес активного засвоєння людиною соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в даному суспільстві. Соціалізація відбувається як в умовах стихійного впливу на особистість різних обставин життя, так і за умови цілеспрямованого формування особистості. Одним з етапів успішної соціалізації дитини в суспільстві, є адаптація першокласника до навчання в школі. Вступаючи до школи, першокласник потрапляє в нову для себе соціальну ситуацію розвитку. Часто виникає безліч проблем, пов'язаних зі зміною соціально-психологічних умов в житті дитини. Цей період для дитини є найважчим в плані адаптації до нових умов взаємодії з навколишнім середовищем. Окреслене вище зумовило потребу у здійсненні повноцінного дослідження рекреаційно- розвивального простору спеціального закладу освіти, де контекстом розглядається процес позитивної соціалізації саме дітей, які починають шкільне навчання. Така площина дослідження посилюється низкою протиріч, з-поміж яких головними є суперечності між: соціальним замовленням, пов’язаним із потребою позитивної соціалізації дитячої спільноти і недооціненими освітянами труднощами першого року шкільного навчання дитини; станом рекреаційно-розвивального простору дитини в умовах спеціалізованого закладу освіти і ступенем його педагогічного супроводу. Проаналізувавши наукову та методичну літературу, провівши експериментальне дослідження, були зроблені так висновки: 1. На основі вивчення й узагальнення наукових джерел установлено, що з метою забезпечення позитивної динаміки процесу соціалізації сучасних першокласників до умов спеціалізованого закладу освіти принципово важливою є реалізація наукового принципу дитиноцентризму. 2. Доведено, що вагу має освітній простір школи, адже він може інтегруватися в єдиний освітній простір міста, регіону, країни і в глобальний освітній простір. У зв'язку з цим доцільно розрізняти певні рівні освітнього простору. 3. Експериментальним шляхом установлено, що позитивна соціалізація першокласників уможливлюється через реалізацію сукупності наступних педагогічних умов: наскрізна роль лікувальної фізкультури у педагогізації розвивального простору спеціального закладу освіти; запровадження інтерактивних засобів спрямування рекреаційного простору спеціального закладу освіти; втілення ідей педагогіки партнерства у позитивну соціалізацію учнів 1 класу. Водночас проведене дослідження не вичерпує всіх проблемних питань окресленої проблеми. Перспективи подальшого вивчення ми пов’язуємо із реалізацією принципу наступності у забезпеченні позитивної соціалізації дітей не лише початкової ланки освіти, а й основної школи.