Особливості використання елементів гештальт-терапії у становленні особистості фахівця – співробітника правоохоронного органу

Abstract

Актуальність теми обумовлена тим, що по-перше, робота спеціаліста – співробітника правоохоронної сфери пов’язана зі значною кількістю нетипових кризових та екстремальних ситуацій, агресивним оточенням, психологічним тиском, кримінальним середовищем, таємністю та стриманістю. Особа, яка працює у таких умовах повинна мати не тільки високий професійний рівень, а й достатній психологічний розвиток як особистості. По-друге, привертає увагу той факт, що у переважній більшості наукових праць означена проблема лише опосередковано вивчається дослідниками. Це зумовило вибір нами теми магістерського дослідження. По-третє, ми враховували і той факт, що стриманість правоохоронної професії, а також робота з державною таємницею та таємницею слідства це дуже велика відповідальність для людей, яка пов’язана з психологічним тиском на особистість фахівця-правоохоронця і в цьому відношенні підвищується значення своєчасного і компетентного застосування терапевтичних технік, а також командної роботи. До того ж у професійній діяльності фахівця правоохоронної сфери виключно важливою є врахування впливовості середовища на виконання професійних функцій. Метою кваліфікаційної роботи є визначення своєрідності психологічного потенціалу гештальт-терапії у становленні особистості фахівця – співробітника правоохоронної сфери. Аналіз наукової теоретичної та практичної літератури дозволив визначити сутність гештальт-терапії, яка полягає у допомозі людині знайти справжню життєвість, здатність насолоджуватись життям тут і зараз, не відкладаючи щастя та радість на потім. Гештальт-терапію можна визначити як психотерапевтичний напрям, який оснований на синтезі психоаналітичних ідей і принципів гештальтпсихології, спрямований на усвідомлення і закінчення цілісних паттернів взаємодії зі світом, а несвідомі компоненти і психологічні захисти розглядає як основні цілі терапевтичного втручання. Гештальт-терапію можна назвати «практичною філософією життя», що базується на процесах усвідомлення і контакту, головна мета якої – це допомога людині знайти саму себе, свою індивідуальність, неповторність, цілісність. Було виділені основні методи та техніки гештальт-терапії, які в свою чергу поділяються на дві групи: - техніки діалогу передбачають роботу на межі контакту між клієнтом та терапевтом. Терапевт відслідковує механізми переривання клієнта та виносить свої емоції і хвилювання, як частину середовища, яка оточує клієнта, на межі контакту; - проективні техніки використовуються для роботи з образами, сновидіннями, уявними діалогами, частинами особистості та ін. Однак таке розмежування технік на дві групи можливе лише в теорії, на практиці вони постійно переплітаються та перетинаються під час терапії. Щодо розглянутих методів гештальт-терапії, то це були: метод роботи зі сновидіннями (за Ф.Перлзом), метод, побудований з ретрофлексивного матеріалу (вдосконалений Ізидором Фромом) та ін. В емпіричному дослідженні були застосовані наступні психодіагностичні методики: опитування «Прогноз» та опитування соціально-психологічної адаптації К. Роджерса – Р. Даймонда. Результати засвідчили про високий рівень стресостійкості правоохоронців порівняно з особами, які ніколи не працювали у правоохоронній сфері, але і серед правоохоронців була наявність осіб, які належали до категорії «високої ймовірності нервово-психічних зривів» і це викликає занепокоєння, оскільки правоохоронна діяльність пов’язана з ризиком та перманентним стресом, до того ж правоохоронці у службовій діяльності користуються вогнепальною зброєю. Одержані результати дослідження можливо використовувати у роботі психологів загально-навчальних закладів при здійсненні профорієнтаційних заходів, викладачів юридичної психології у вищих навчальних закладах правоохоронної спрямованості, штатних психологів у правоохоронних органах при проведенні психологічної роботи із особовим складом у груповому та індивідуальному порядках. У роботі пропонуються комплексні техніки гештальт-терапії, які можна використовувати під час групової терапії протягом усього процесу становлення особистості фахівця: з етапу навчання і до етапу закінчення служби у правоохоронних органах. Подальші дослідження з означеної проблематики нами вбачається в необхідності поглибити, аналіз тривожності та адаптивності співробітників правоохоронної сфери за вищевказаними техніками, при цьому враховуючи психологічні особливості, зумовлені віковою та гендерними ознаками особистості.