Психокорекція агресивності у дітей дошкільного віку

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Наростаюча хвиля дитячої злочинності і збільшення числа дітей, схильних до агресивних форм поведінки, висувають на перший план завдання вивчення психологічних умов, що викликають ці небезпечні явища. Ті чи інші форми агресії характерні для більшості дітей. Однак відомо, що у певної категорії дітей агресія як стійка форма поведінки не тільки зберігається, але й розвивається, трансформуючись в стійку якість особистості. В результаті знижується продуктивний потенціал дитини, звужуються можливості повноцінної комунікації, деформується її особистісний розвиток. 2. У вітчизняній педагогіці і психології проблемою агресії займалися: Божович Л.І., Виготський Л.С., Гальперін П.Я., Кольцова М.М., Комісаренка Т.А., Левітон Н.Д., Мухіна В.С., Рубінштейн С.Я., і ін. При всьому різноманітті трактувань цього явища, агресивність в загальних рисах розуміється як цілеспрямоване нанесення фізичної або психічної шкоди іншій особі. Багато психологів справедливо відзначають, що про агресивність не можна судити по її зовнішніми проявами, необхідно знати її мотиви і супутні їй переживання. 3. Уточнено поняття «агресія» та «агресивна поведінка». Агресія - будь-яка форма особистісної, групової, вербальною, емоційної, поведінкової активності, спрямованої на образу, приниження, заподіяння тілесної, матеріальної, соціальної, духовної шкоди іншій людині або групі людей. Основний критерій оцінки поведінки як агресивної, є психологічним - об'єкт не бажає подібної дії і звернення до себе. В акті агресії завжди існує конфлікт інтересів, мотивації, цінностей, намірів, потреб і цілей. Що стосується прояву агресії, то ставлення до цього феномену в психології неоднозначне. З одного боку, прояв агресії є ознакою психологічного здоров'я і способом його збереження. У цьому аспекті руйнівна поведінка в деякому роді є способом інтеграції несприятливих в фізичному і психологічному відношенні життєвих ситуацій, викликаних стресами, фрустраціями, кризовими станами. 4. Проведено кількісний та якісний аналіз результатів експериментального дослідження щодо вивчення особливостей агресивної поведінки дітей дошкільного віку, за результатами якого зроблено наступні висновки: що дитяча агресія носить скоріше вербальний характер, аніж фізичний, хоча фізична агресія також спостерігалась у досліджуваних. В групі досліджуваних не було зафіксовано дітей з аутоагресією, а предметна агресія проявилася на високому рівні. Дуже малий відсоток дітей готові до співпраці, компромісу та можуть адекватно оцінити свою поведінку в конфлікті, що на наш погляд є віковими особливостями дітей. 5. Розроблена корекційна програма, яка включає в себе такі завдання: 1) зниження емоційної напруги; 2) навчання дитини адекватному вираженню свого гніву; 3) навчання дитини технікам і способам управління гнівом; 4) усвідомлення власних потреб; 5) зниження рівня особистої тривоги; 6) розвиток позитивної самооцінки; 7) розвиток вміння взаємодіяти з оточуючими його людьми.