Розвиток пізнавальної самостійності старших дошкільників як онова їх культури екологічної безпеки

Abstract

Пізнавальна самостійність є бaгaтoгрaнним i cклaдним явищeм, що розвивається на основі пізнавальної потреби у різних видах діяльності (ігрової, пізнавальної, дослідницької тощо), забезпечує формування цілісного уявлення дитини про навколишній світ та характеризується наявною пізнавальною орієнтацією дитини, ініціативою, інтересом, самостійністю та оригінальністю. Основу дослідницького підходу склали ідеї про нерозривний зв’язок природного довкілля у становленні дитини старшого дошкільного віку. З акцентовано на багатогранності та різноманітності засобів природного довкілля, з яким не зрівняється жодний наочний матеріал, адже спілкуючись із природою дитина включається у пізнавальний розвиток, що ефективно сприяє формуванню пізнавальної самостійності, активності, ініціативи, екологічної культури, екологічної безпеки. Окреслене становило теоретико-методологічне підґрунтя проведеного нами дослідження, де природне довкілля розглядається одночасно і засобом формування пізнавальної самостійності, і основою культури екологічної безпеки дітей старшого дошкільного віку. Мета дослідження: визначити педагогічні умови формування пізнавальної самостійності дітей старшого дошкільного віку в процесі ознайомлення з природою та експериментально довести шлях їх запровадження у закладах дошкільної освіти. У вступі чітко окреслено актуальність проблеми розвитку у старших дошкільників культури екологічної безпеки, висвітлено науковий сепарат, наведено відомості відносно експериментальної бази дослідження. Перший розділ дозволяє систематизувати наукові уявлення вчених про базові поняття дослідження – «пізнавальна самостійність»; «пізнавальна самостійність дитини старшого дошкільного віку»; «екологічна безпека»; «культура екологічної безпеки особистості». Другий розділ містить творчі ідеї, котрі склались у передовому педагогічному досвіді щодо ознайомлення з природним довкіллям як чинника результативного формування пізнавальної самостійності дітей старшого дошкільного віку. У третьому розділі магістерської роботи висвітлено інтерактивну технологію реалізації сукупності тих педагогічних умов, на втілення яких у практику ЗДО й спрямовувалась проведена здобувачкою експериментальна робота. Проведене нами дослідження не вичерпало усі проблемні питання, котрі потребують розв’язання з огляду на сучасні реалії екологічного етикету дітей дошкільного віку. Виконане магістерське дослідження відкрило перспективу поглиблення науково-практичних уявлень про наступність молодшого і середнього дошкільного віку щодо екологічного етикету, а також педагогізації супроводу освітнього процесу першокласників, що базується на врахуванні наявного у них рівня пізнавальної самостійності в процесі ознайомлення з природним довкіллям.