Збагачення копінг-ресурсів особистості юнацького віку засобами технік гештальт-терапії

Abstract

Актуальність дослідження полягає в тому, що сучасна молодь входить у життя у дуже складних умовах соціокультурного розвитку суспільства. Зміни відбуваються у всіх сферах життя: соціальній, економічній, політичній, духовній. Юнацький вік за визначенням психологів розглядається як перехід від залежного дитинства до самостійної та відповідальної дорослості. Таке проміжне становище породжує в молоді тривогу і занепокоєння, несе у собі певну внутрішню кризовість, зміст якої пов'язано із становленням процесів самовизначення (як особистісного, так і професійного), рефлексії, способів самореалізації у соціальному просторі. Соціальну ситуацію розвитку цього віку можна визначити як ситуацію стресо-генну. Конструктивні методи подолання цієї ситуації багато в чому визначають рішення провідних завдань цього віку. Аналіз особливостей прояву копінг-поведінки у юнацькому віці дозволить виявити адекватні стратегії виходу із проблемних та критичних ситуацій, зменшити негативний вплив несприятливих обставин, труднощів на особистісний розвиток, сформувати програми психологічного супроводу молоді у цей період. Мета дослідження: вивчення копінгових ресурсів особистості юнацького віку. Завдання дослідження: 1)проаналізувати психологічні джерела з тематики дослідження; 2)здійснити психологічну діагностику копінгової поведінки юнаків із застосуванням стандартизованих, валідних методів; 3)провести кількісний та якісний аналіз отриманих емпіричних даних; 4) описати копінгові ресурси, які застосовуються особами юнацького віку в різних життєвих ситуаціях; 5)довести ефективність використання технік гештальт-терапії у збагаченні копінгових ресурсів особистості. Об'єктом дослідження є здобувачі загальної та вищої освіти юнацького віку. Предметом дослідження є психологічні механізми збагачення копінгових ресурсів особистості юнацького віку. Гіпотеза дослідження: використання технік гештальт-терапії дозволяє зменшити рівень агресій, використання неадаптивних самозахисних стратегій та неефективних копінг-стратегій, сприяє збагаченню копінгових ресурсів особистості. Теоретико-методологічною основою дослідження виступали роботи таких вчених, як Ф. Александер, Г. Вейлант, Р. Лазарус, Д. Механік, М. Селігман, Г. Сельє, Н. Скотч, М. Тейлор. У вітчизняній психології дослідження з питань подолання стресу здійснювали з позиції особистісно-орієнтованого підходу. Наступними вченими були виділені та вивчені внутрішні суб’єктивні умови, які впливають на стійкість людини до психічного стресу: значимість події для особистості (Л. Єрмолаєва, Н. Левітов), суб’єктивна оцінка особистістю ситуації (Н. Наєнко, М. Тішкова), індивідуально-типологічні особливості особистості (М. Д’яченко, Р. Моос, В. Пономаренко, В. Русалов). Особлива увага при аналізі механізмів подолання стресу приділялася ціннісно-смисловим орієнтаціям особистості (Ф. Василюк, В. Ніколаєва, В. Франкл та інші), а також ролі когнітивної оцінки у виникненні та розвитку стресової реакції (С. Білих, Р. Лазарус, X. Ремшмідт, Р. Янофф-Бульман). Копінг-стратегії відіграють значну роль у процесі розвитку особистості, вони постають певними механізмами регуляції стресу. Р. Лазарус і С. Фолкман розглядають їх з точки зору подолання життєвих труднощів і розуміють під ними такі стратегії, які постійно змінюють когнітивні та поведінкові зусилля індивіда з метою управління специфічними зовнішніми або внутрішніми вимогами, які оцінюються ним як такі, що піддають його випробуванню або перевищують його ресурси. Питанням копінгової поведінки, стратегіям та ресурсам присвячено і багато робіт сучасних українських дослідників, серед яких можна виокремити наступних: Д. Александров, А. Вдовиченко, І. Галян, С. Грабовська, С. Доценко, М. Дідух, Л. Карамушка, А. Коваленко, Н. Моргунова, О. Похлєстова, Т. Ткачук та багато інших. Дослідження тривало протягом півтора року і здійснювалось в два етапи. Констатуючий етап передбачав теоретичний аналіз наукового фонду з проблематики дослідження, вивчення наукової і методичної літератури. Формуючий етап експериментального дослідження мав на меті розробку й упровадження програми роботи з використання технік гештальт-терапії з метою збагачення копінгового ресурсу особистості юнацького віку. Експериментальну базу кваліфікаційної роботи становили приватні групи саморозвитку м. Ізмаїл: 24 особи віком від 16 до 18 років (діти) та 12 осіб віком від 39 до 52 років (дорослі, батьки дітей). До складу дитячих груп входили як старшокласники шкіл міста (учні 10-11 класів), так і студенти 1-2 курсу ІФКП та ІДГУ. Загальна кількість дівчат юнацького віку, які прийняли участь у емпіричному дослідженні склала 14 осіб, а хлопців юнацького віку – 10 осіб. Групу дорослих склали 8 матерей та 4 батька. Емпіричним дослідженням підтверджено гіпотезу дослідження.