Емоційний інтелект як фактор запобігання самотності в молодіжному середовищі

Abstract

Сьогодні, в умовах бурхливого розвитку суспільства, стрімкого темпу життя, соціальних, політичних та економічних змін, розвитку інформаційних технологій та залученості людей у численні поверхневі соціальні контакти, проблема самотності потребує особливої уваги. Відсутність очікуваних соціальних, дружніх та емоційних зв’язків, доступного кола спілкування породжує відчуття покинутості, ізоляції, що впливає як на психічне здоров’я, так і на якість життя в цілому. Вітчизняні та зарубіжні вчені висвітлюють зв'язок самотності з такими проявами особистості та поведінки, як: симптоми депресії, підвищена тривожність (К.А. Андерсон, Л.М. Горовіц, Л. Засєкіна, В.Н. Куніцина, А. Четверик-Бурчак), сором'язливість, невпевненість і страх перед негативною оцінкою оточуючих (О. Амплеєва, Т.Ю. Довбій, К.І. Кутрона, В.Г.Лашук,Т. Титаренко), песимізм і апатія (А.Т. Бек, В.Г. Лашук, І. Опанасюк,), замкнутість і замкнутість, емоційний самоконтроль (К. Андерсон, С. Дерев’янко, В. Джонс, К.І. Кутрона, В.Г. Лашук, Г.В. Серма), дратівливість, конфліктність і агресивність (Е.І. Головаха,Ю. Давидова,Дж. Качіопо, О. Саннікова, Л. Хоклі, М. Холодна), утруднене встановлення контактів, самозосередженість (А. Андерсон, І. Андреєва, Л. М. Горовіц, В. І. Кисельова, В. Н. Куніцина, С. І. Силяєва), розуміння емоцій, що виражаються мімікою, жестами та рухами (Ю. Бреус, Дж. Качіопо, Я. Куценко, Л.Хоклі), відкритість почуттів і емоцій (Т. Березовська, Л. Ленг, Е. Носенко). Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально виявити особливості переживання самотності молодими людьми та його зв’язок з емоційним інтелектом як фактором профілактики цього стану. Важливим є зв’язок між емоційним інтелектом і тривожністю у молоді, як стверджують І. Андрєєва, С. Максименко, Є. Милославська, Т. Чебикіна та ін. Наприклад, при високому рівні розвитку емоційного інтелекту юнаки та дівчата здатні ефективніше керувати власною емоційною сферою, тому їх поведінка в суспільстві більш гнучка, вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з іншими, відповідно, рівень тривожності таких особистостей значно нижчий. Визначено, що суб’єктивне переживання самотності проявляється у кожного респондента з різною силою та різним за характером прояву. Найбільшою є група респондентів із середнім рівнем переживання почуття самотності, а найменшою – група респондентів із середнім рівнем переживання почуття самотності. Результати дослідження показали, що групи дівчат (31%) з високим рівнем переживання самотності більші, ніж групи хлопців (28). Це означає, що дівчата частіше і сильніше відчувають почуття самотності. Порівняння показників, отриманих за методикою ОДПС-3 та опитувальником для визначення типу самотності показав, що більшість респондентів, які досягли високих результатів за шкалою «Загальна самотність» і «Залежність від спілкування», досягли відповідних результатів за шкалою дифузного та відчуженого типу переживання самотності. Встановлено, що певній більшості студентської молоді дещо важко врівноважити емоційний стан, відкинути негативні переживання та зосередитися на діях; важко розпізнавати свої та чужі емоції, чітко виражати емоції та усвідомлювати потреби, які за ними стоять; важко відрізнити помилкові почуття від справжніх емоцій; у них відсутні навички використання емоцій для ефективного вирішення завдань і недостатньо розвинене вміння керувати емоційними станами інших. При порівнянні отриманих результатів з даними про рівень самотності було виявлено, що респонденти з високим рівнем самотності мають низький рівень емоційної усвідомленості, а респонденти з низьким рівнем самотності мають середній рівень емоційної усвідомленості. Це означає, що чим більше людина усвідомлює свої емоції, розуміє глибину своїх почуттів і їх наслідки, детально простежує зв'язок між власними почуттями та тим, що вона думає, говорить і робить, тим більше вона поінформована про свій психологічний стан і менша ймовірність почуватися самотнім. Результати нашого дослідження довели, що контроль над емоціями респондентів знижує загальне відчуття самотності. Достатній рівень розвитку емоційної свідомості та внутрішньоособистісного емоційного інтелекту респондентів також призводить до зниження суб’єктивного відчуття самотності. Низький рівень розвитку здатності розуміти емоції інших людей призводить до зростання загального переживання самотності. Розуміння власних емоційних станів і вміння керувати ними зменшує прояв залежності від спілкування. Крім того, якщо респонденти розуміють свої емоції та вміють ними керувати, вони більш позитивно ставляться до самотності.