Особистісні чинники психологічного благополуччя

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. На людину впливає велика кількість факторів, які мають як негативний, так і позитивний вплив. Зараз наше суспільство переживає кризу військового стану. Війна та воєнний стан негативно впливають на психіку людини, оскільки є травматичними за своєю суттю. У такій ситуації психіка людини травмується не тільки тоді, коли людина перебуває в травматичній ситуації, а й коли вона чує, читає або дивиться про це. У наш час громадяни нашої країни часто перебувають у стані напруги, страху, тривоги, паніки, апатії чи агресії через те, що вони живуть у тривалій невизначеності. Усе це негативно впливає на психічний та психологічний стан, порушує функціонування фізіологічних та психологічних функцій, порушує здатність налагоджувати та підтримувати міжособистісні стосунки, загалом – знижує відчуття психологічного благополуччя особистості. 2. Проаналізована наукова література щодо психологічного благополуччя. У зарубіжній і вітчизняній психології фактори психологічного благополуччя особистості вивчалися такими вченими, як: М. Аргайл, Н. Бредберн, І. Бонівелл, І.А. Джидарьян, Л. В. Куликов, М. Селігман, О. Д. Пуговкіна, З. Н. Шильникова; проводились дослідження різних аспектів психологічного благополуччя Н. Д. Бахарєвою, А. Є. Созонтовою, П. П. Фесенко; запропоновано концепції, які підкреслюють важливість позитивних міжособистісних стосунків для суб’єктивного відчуття благополуччя та щастя (М. Селигман, А. Адлер, Х. Фрідман, В. Бонивелл); запропоновані моделі психологічного благополуччя (К. Ріфф, Н. Бредберн). Проведено численні дослідження психологічного благополуччя представників різних соціальних категорій (А. В. Вороніна, О. С. Ширяєва, І. В. Заусенко, А. Є. Созонов, З. Х. Лепшокова, М. В. Бучацька, В. Н. Феофанов, Л. В. Жуковська). 3. Уточнено поняття поняття «психічне благополуччя», як складного комплексного утворення, яке відображає переживання суб'єктом життя в цілому та окремих сторін свого існування зокрема. Іншими словами, це інтегрований домінантний настрій особистості, що складається відповідно до того, якою мірою реалізовані її потреби. Розуміння особистісного благополуччя базується на двох підходах: гедоністичний підхід трактує психологічне благополуччя як стан, пов'язаний з переважанням позитивного емоційного фону особистості; евдемоністичний підхід передбачає розуміння психологічного благополуччя як результат задоволення. Відповідно, використовуються два терміни, які розкривають сутність досліджуваної проблематики в окремих аспектах. Психологічне благополуччя – це комплексна стійка властивість особистості, а суб’єктивне благополуччя – стан індивіда, зумовлений, з одного боку певним рівнем і характером його психологічного благополуччя, з іншого – місцем, часом і контекстом ситуації, в якій він знаходиться. 4. У психологічній літературі розглянуті наступні види психологічного благополуччя: фізичне, матеріальне, соціальне, духовне та суб’єктивне. У психології виділяють такі класифікації структури психологічного благополуччя, як: афективний, світоглядний, інтеррефлексивний; ресурсний (особистісна зрілість), процесуальний (самоактуалізація), результативний (особистісне благополуччя), структурний (особистісна гармонія), оціночний (суб’єктивне благополуччя); когнітивний, емоційний, мотиваційно-поведінковий компоненти. Серед детермінант психологічного благополуччя виокремлюють зовнішні детермінанти (соціальні, політичні, культурно-історичні) та внутрішні (соціально-психологічні та індивідуальні); біологічні та психологічні, соціально-економічні та культурно-соціальні. Одним з особистісних чинників психологічного благополуччя автори виділяють толерантність до невизначеності. Під поняттям «толерантність до невизначеності» розуміють багаторівневий і багатовимірний особистісний конструкт, який можна віднести до інтегральних характеристик людини, яка дозволяє їй переносити кризові прояви, пов’язані з невизначеністю смислових основ власного існування, що виникають під час переходу до нової ідентичності. 5. Проведено кількісний та якісний аналіз результатів експериментального дослідження щодо вивчення особливостей психологічного благополуччя особистості, за результатами якого зроблено наступні висновки: переважна більшість опитаних має середній рівень суб’єктивного благополуччя в усіх п’яти його аспектах, більшість опитаних є достатньо задоволеними собою, власними рисами, внутрішніми та зовнішніми характеристиками, але вважають, що не задовольняють власні базові потреби, не завжди отримують насолоду від самого цього процесу діяльності. Результати дослідження показників психологічного благополуччя вказують на те, що досліджувані мають середній рівень по шкалам «Напруженість і чутливість» та «Самооцінка здоров’я». По шкалам «Зміни настрою» та «Значення соціального оточення» респонденти показали високий результат. У результаті здійснення діагностики, з’ясовано, що більшість досліджуваних мають середні та низькі показники психологічного благополуччя, що потребує допомоги практичного психолога. 6. Проаналізовано підходи та методики корекції рівня суб’єктивного благополуччя. Серед найбільш ефективних напрямів роботи з оптимізацією психологічного благополуччя виокремлюють: модель терапії психологічного благополуччя – Well-being, техніки гештальт – терапії, когнітивно - поведінкової терапії, арт-терапії.