Психологічні аспекти віктимної поведінки підлітків

Abstract

Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що підлітковий вік – це період інтенсивних змін, які проявляються практично у всіх сферах психічної реальності – когнітивній, емоційно-вольовій, комунікативній та поведінковій, тим самим підвищуючи рівень віктимної вразливості підлітка. У цей період найбільша схильність до втягування в ситуації, пов'язані з небезпекою для життя і здоров'я. Відомо, що підлітковий період є найбільш емоційно насиченим і відрізняється від інших вікових періодів глибиною і тривалістю переживань, руйнуванням звичних, раніше засвоєних способів емоційного реагування, домінуванням різноманітних емоційних станів, які з часом можуть стати стійкими емоційними характеристиками особистості (Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, О. Джужа, Б. Головкін,Д.Б. Ельконін, І.С. Кон, О. Г. Кулик,Л.М. Проколієнко, О. Юрченко). Однією з найбільш яскравих рис цього періоду є особистісна нестабільність, яка проявляється в емоційній лабільності, тривожності, суперечливості почуттів, моральній нестабільності, коливаннях самооцінки (Е.В. Барданова, І.І. Вєтрова, М.М. Кідалова, А.І. Пашков). В умовах недостатніх внутрішніх ресурсів і несприятливої загальної життєвої ситуації підліток стає найбільш вразливим до стресу, а складні життєві умови можуть спровокувати прояв віктимності (Ю.М. Антонян, Н. Ю. Волянюк, В.В. Голіна, Г. В. Ложкін, В.В. Лунєєв, В. В. Папуша, О.Ю. Шостко). Метою запропонованої роботи є визначення та обґрунтування специфіки виявлення віктимної поведінки в підлітковому віці та експериментальне дослідження психолого-педагогічних чинників її профілактики. Аналіз наукових джерел із зазначеної проблеми дозволив виділити наступні основні напрями, в яких відомі дослідження цього феномену: структурна організація особистості жертви (А.Б. Блага, В.В. Василевич, О.О. Клачкова); класифікація та типологія відхилень у розвитку та поведінці підлітків (І.С. Кон, О.М. Литвинов, Н.Ю. Максимова, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, В.О. Туляков та ін.); психологічна детермінація поведінки жертви (О.О. Андроннікова, М.П. Долгових, В.С. Мінська, Д.В. Рівман, В.Я. Рибальська, Г.І. Чечель); форми та причини віктимної поведінки підлітків (А.В. Майоров, І.Г. Малкіна-Пих, В.О. Туляков, В.Є. Христенко); віктимогенні внутрішньоособистісні конфлікти в підлітковому віці (Є.В. Барданова, А.Ф. Зелінський, Г.В. Ложкін, В.С. Мінська, Л.І. Романова,Е.С. Фоміних); віктимогенні норми, правила віктимної поведінки та нелегальна субкультура (В.В. Голіна, Т.В. Варчук, Л.В. Шабанов); віктимологічна ситуація, яка сприяє особистісної вразливості підлітків (Н.Ю. Волянюк, А.О. Глухова, Т.М. Матанцева, Д.В. Рівман); загальні проблеми діагностики віктимної поведінки (О.О. Андроннікова, В.В. Василевич, О.С. Стеблинська, В.С. Устинов). Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що термін «віктимна поведінка» трактується досить широко. Проте основною характеристикою віктимної поведінки є виконання певних сприяючих дій або бездіяльності тому що людина опиняється в ролі жертви. У кваліфікаційній роботі розкривається поняття «віктимна поведінка» щодо свідомих чи неусвідомлених легковажних, аморальних чи протиправних дій і вчинків підлітка, які можуть послужити приводом для вчинення злочину. Узагальнення концептуальних підходів до проблеми віктимної поведінки дало змогу встановити наявність трьох основних поглядів на її розуміння. Перший (психодинамічний) підхід трактує поведінку жертви як синдром патологічного розвитку особистості. Передумовою його формування є наявний несвідомий внутрішньоособистісний конфлікт, з яким індивід не може впоратися. Представники другого (соціально-когнітивного напряму) вважають його передумовою певний набір поведінкових реакцій і дій, що сформувався в житті. У рамках третього (диспозиційного) підходу віктимна поведінка аналізується крізь призму впливу батьків на дітей, особливостей сімейного виховання, що породжують індивідуальні віктимні настрої та самостигматизацію себе як жертви. Проведено емпіричний аналіз змістовних характеристик основних типів віктимної поведінки підлітків за двома критеріями: реалізована та потенційна віктимність. Виявлено, що за реалізованою віктимною шкалою третина підлітків (34 %) має характеристики, які перевищують норму. За шкалою «схильність до агресивної поведінки жертви» (агресивний тип поведінки) показники вище норми спостерігаються у 23 % осіб. За шкалою «схильність до самодеструктивної поведінки» (активний тип поведінки) показники вище норми зафіксовано у 18 % осіб. За шкалою «схильність до гіперсоціальної поведінки жертви» (ініціативний тип поведінки) показники вище норми спостерігалися у 42 % досліджуваних. За шкалою «схильність до залежної та безвладної поведінки (пасивний тип поведінки) показники вище норми зафіксовано у 9 % досліджуваних. За шкалою «схильність до некритичної поведінки» (некритичний тип поведінки) високі показники виявлені у 48 % осіб. Реалізована віктимізація вивчалася за спеціально розробленою анкетою. Аналіз результатів анкетування дав змогу виділити чотири групи досліджуваних за рівнем віктимної поведінки. Узагальнення наукового доробку та власного практичного досвіду дозволяють розглянути та систематизувати об’єктивні та суб’єктивні психолого-педагогічні фактори, що знижують прояви віктимної поведінки підлітків. Встановлено, що психологічні особливості віктимної поведінки підлітків зумовлені рядом внутрішніх передумов і різноманітних факторів. Доведено, що індивідуально-особистісні особливості виступають своєрідним внутрішнім фільтром, який блокує або, навпаки, посилює прояви віктимної поведінки підлітка. До вирішальних намірів, які служать передумовою віктимної поведінки в підлітковому віці, відносяться: довірливість, наївність, невпевненість, нестійка і неадекватна самооцінка, максималізм, імпульсивність, агресивність, тривожність, сугестивність, зовнішній локус контролю. Формування віктимної поведінки також відбувається під впливом ситуативних детермінант. Наявність об'єктивних життєвих проблем: насильство в школі (булінг) і в сім'ї, сімейна депривація; конфліктів і радикальних змін у важливих сферах життя підлітка, схиляє його до необдуманості у вчинках і фактично звужує можливість передбачити й уникнути негативних наслідків. Тому комплексна дія як соціокультурних, ситуативних, так і індивідуально-психологічних факторів сприяє формуванню віктимної поведінки підлітків.