Антична спадщина в художній рецепції Григорія Сковороди

Abstract

Вивчення давньоукраїнської літератури в контексті основоположних для європейської культури античних традицій сприяє висвітленню важливих особливостей і загальних закономірностей її розвитку. Студіювання проблеми впливу класичної літератури на творчість і естетико-філософські погляди видатного українського поета та мислителя XVIII ст. Григорія Савовича Сковороди (1722 – 1794) дозволяє не тільки простежити шляхи рецепції митцем естетичних надбань греко-римського письменства, але й з’ясувати специфіку його функціонування на вітчизняних теренах. Основи естетико-філософського світогляду Г. Сковороди нині активно досліджуються українськими (Л. Гнатюк, Г. Нога, М. Попович, Л. Ушкалов та ін.) і зарубіжними вченими (Е. фон Ердманн, М. Ласло-Куцюк, О. Марченко, М. Меттінен, Л. Софронова та ін.), проте потребують ґрунтовного доосмислення в контексті їх органічного зв’язку зі здобутками античної спадщини. Як культурний діяч, світобачення котрого позначилося радикальним для свого часу неприйняттям ортодоксально-догматичного способу філософствування, Г. Сковорода вийшов за рамки несекуляризованого способу гносеологічного мислення XVIII ст., сформованого під впливом середньовічного естетичного канону, знайшовши в гуманістичних цінностях античної літератури джерела формування власної моделі світу, в центрі якої перебуває людина та характер її стосунків з божественним, соціальним і природним модусами буття. Наближення 300-річного ювілею з дня народження видатного українського філософа вимагає появи нових наукових оцінок, постановки нових питань, розробки подальших перспективних напрямів. Актуальність звернення до поглибленого вивчення однієї з найбільш осмислених наукових проблем – «Г. Сковорода і античність» – зумовлена низкою причин: існуючі наукові студії за незначним винятком (Ю. Барабаш, Н. Корж, А. Музичка, М. Маслов, Л. Софронова, Л. Ушкалов, Д. Чижевський) розкривають філософський аспект зв’язку ідейного підґрунтя творів мислителя з античністю (М. Гордієвський, І. Гузар, І. Драч, Ф. Зеленогорський, І. Іваньо, В. Ерн, С. Кримський, Д. Кирик, Ф. Кудринський, Є. Лащик, Д. Олянчин, М. Попович та ін.), тоді як у цьому дослідженні пропонується літературознавча оцінка його художньої спадщини в означеному ключі; компаративне студіювання античних проекцій у доробку Г. Сковороди закономірно пов’язане з використанням новітньої та перспективної для сучасної філологічної думки базової методології порівняльного літературознавства, що формує новий науковий підхід при розгляді питання. Крім того, дослідження останніх років з проскрибованої у радянському літературознавстві поетики українського бароко (М. Кашуба, С. Кримський, Б. Криса, В. Крекотень, І. Лімборський, В. Маслюк, Д. Наливайко, Р. Радишевський, М. Сулима й ін.), ролі Києво-Могилянської академії в культурному житті України XVII – XVIII ст.ст. (О. Абрамов, В. Нічик, М. Попович, З. Хижняк), студії з функціонування античних традицій у давній та новій українській літературі (В. Живов, І. Зварич, Н. Корж, Д. Наливайко, А. Нямцу, Т. Пачовський, Ю. Пелешенко, Е. Соловей, Г. Сивокінь, В. Сулима, О. Турган, Б. Успенський, Л. Ушкалов, О. Циганок, Д. Чижевський) заклали підґрунтя для об’єктивного відтворення широкого культурно-історичного тла, на якому формувалися основи світоглядних орієнтирів Г. Сковороди. При значній кількості праць про творчість Г. Сковороди і, зокрема, в її зв’язках з класичною літературою, важливий ряд питань актуальної наукової проблеми «Г. Сковорода і античність» залишився не розкритим. На відміну від попередніх досліджень, в дисертацію потрапив увесь корпус праць Г. Сковороди (діалоги, байки, епістолярій та лірика), розглянутий у компаративному розрізі з традиціями античної спадщини. Зміщено акцент студіювання актуальної проблематики з суто філософської у літературознавчу площину з виявленням ще не з’ясованих форм художньої рецепції античного дискурсу та особливостей перекодування образно-емоційних структур класичної літератури у творчості Г. Сковороди. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана із загальним напрямом досліджень кафедри зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету «Провідні закономірності розвитку світового літературного процесу» (держреєстраційний номер 0108U003294). Тему затверджено на засіданні Вченої ради Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол № 8 від 15 травня 2007 р.) і бюро Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 3 від 7 червня 2007 р.). Мета дисертаційного дослідження полягає у компаративному прочитанні діалогів, байок і лірики Г. Сковороди в контексті зв’язків художньої поетики його творів з традиціями класичної літератури. Виявлення естетичної оцінки і шляхів художньої рецепції Г. Сковородою загальнокультурних цінностей духовного здобутку античності дозволить висвітлити ставлення мислителя до сфери мистецтва й основ потрактування ним категорії Прекрасного, допоможе глибше зрозуміти його культурософські погляди, що орієнтовані на розуміння єдності язичницької і християнської духовної культури та причини утворення того надзвичайного синтезу естетико-філософських і художніх практик, що становить головну особливість естетичної платформи митця. Досягненню мети підпорядковані завдання: – окреслити етапи засвоєння класичного спадку давньоукраїнською освітянською культурою, яка детермінувала характер його сприйняття Г. Сковородою; – проаналізувати трансформаційний контекст греко-римських традицій у художній поетиці діалогів Г. Сковороди; – з’ясувати специфіку художньої інтерпретації античних міфологем Г. Сковородою; – здійснити генологічний аналіз байок Г. Сковороди на структурному, тематологічному і лексикографічному рівнях у порівнянні з класичними взірцями жанру; простудіювати поезію Г. Сковороди як складник «риторичної епохи»; встановити межі «сковородинівської гораціани». Об’єкт дослідження – характер рецепції та функції античного дискурсу в художньому доробку Г. Сковороди. Матеріал дослідження складають діалоги, байки, лірика й епістолярій Г. Сковороди та широкий пласт греко-римської літератури (Езоп, Платон, Еврипід, Менандр, Бабрій, Горацій, Вергілій, Овідій, Теренцій, Сенека, Цицерон, Плутарх, Федр, Авіан та ін.). Предмет дослідження – формально-змістові трансформації античного дискурсу у творчості Г. Сковороди. Компаративне дослідження особливостей художнього сприйняття й інтерпретації українським митцем образів і мотивів античної літератури в поезії, байках, діалогах, листуванні пов’язане з визначенням типології їх використання, з’ясуванням характеру творчої рецепції та специфіки розуміння «вічних образів» античного походження, виявленням в тлумаченнях і переробках спільних з першоджерелом мотивів та своєрідності їх інтерпретацій. Методологія здійсненого компаративного дослідження пов’язана з використанням надбань герменевтики, рецептивної естетики, культурної антропології та теорії інтертекстуальності, що найповніше відповідають меті й завданням порівняльного літературознавства. Методологічним підґрунтям стали праці вітчизняних (О. Білецький, Т. Бовсунівська, Г. Вервес, Р. Гром'як, Т. Денисова, І. Зварич, М. Лановик, І. Лімборський, Д. Наливайко, А. Нямцу, Ю. Пелешенко) та зарубіжних учених (П. Берков, П. Брюнель, Р. Веллек, О. Діма, Д. Дюришин, В. Жирмунський, Ф. Жост, С.-Т. де Зепетник, Е. Касперський, Р.-Дж. Клементс, І. Неупокоєва, К. Пішуа, І. Шеврель). Теоретичну базу дисертації становлять фундаментальні дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних теоретиків компаративістики (Р. Барт, М. Бахтін, Л. Грицик, М. Зубрицька, В. Ізер, Ю. Кристєва, К. Леві-Строс, Д. Наливайко, А. Нямцу, О. Потебня, П. Рікер, Г. Р. Яусс); антикознавців (С. Аверинцев, М. Борецький, М. Гаспаров, М. Грабар-Пассек, О. Лосєв, В. Маслюк, Є. Мелетинський); сковородинознавців (Д. Багалій, І. Іваньо, Є. Махновець, Л. Софронова, М. Попович, Л. Ушкалов, Д. Чижевський). Наукова новизна роботи. Дисертаційне дослідження має кілька аспектів новизни: осмислення національних традицій потрактування античних міфологем у поезії українського бароко; виявлення елементів софістики та візантійського екфразису в діалогах Г. Сковороди; окреслення парадигми художньої рецепції «вічних образів» давнини в його творчості; розгляд греко-римських сюжетів у репродукованих мислителем емблемах зі встановленням книг-першоджерел та гравюр-прототипів; студіювання обмеженого рамками античної культури імагологічного дискурсу Г. Сковороди; з’ясування ставлення українського митця до греко-римської драматургії та джерел запозичення окремих епізодів з античної драми; аналіз перекладених Г. Сковородою уривків із шостої книги «Енеїди» Вергілія та фрагмента з поеми Овідія «Фасти», який продемонстрував відчутні форми барокової стилізації першотворів; вивчення сковородинівської поезії як складника «риторичної епохи»; виявлення залежності його пейзажної лірики від усталеної буколіко-пасторальної традиції; осмислення наративного прогресу горацієвого дискурсу в ліриці Г. Сковороди 1760-х рр. Уперше представлено генологічне дослідження байок Г. Сковороди на структурному (долітературна байка), тематологічному (Езоп) та лексикографічному рівнях (Федр, Бабрій, Авіан), укладено словник частотного вживання іменників у байках Г. Сковороди й зведені таблиці та графіки, які в порівняльному ракурсі відображають типологію застосування лексем за семантичними класами й розрядами в оповіданнях античних байкарів і Г. Сковороди. В доробку українського мислителя встановлено відчутне домінування концептів, пов’язаних з одним із найголовніших філософських понять – категорією волі, досліджено специфіку її філософсько-естетичного осмислення. Практичне значення дослідження. Наукові результати дисертації можуть використовуватися при написанні монографій, створенні навчальних програм, спецкурсів та посібників з давньоукраїнської літератури (зосібна в питанні її зв’язків з античною спадщиною), порівняльного літературознавства (з виходом на імагологію, міжкультурну комунікацію та специфіку художньої рецепції іншомовних творів) і сковородинознавства. Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження та їх публікації у наукових виданнях виконані автором особисто. Апробація роботи. Викладені у дисертаційному дослідженні тези були апробовані на наукових конференціях: «Парадигматика сучасної компаративістики й міжнаціональні контексти української культури» (Київ, 2007), «Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: Історія і сучасність» (Суми, 2007), «Міжнародні славістичні читання пам’яті ак. Л. А. Булаховського» (Київ, 2007, 2008, 2009), «Слов’янські читання» (Ізмаїл, 2007), «Сковородинівські читання» (Переяслав-Хмельницький, 2007, 2009), «Культура народов Причерноморья с древнейших времен до наших дней» (Сімферополь, 2007, 2008, 2009), «35 години катедра Обща и сравнителна литературна история» (Велико Тирнове (Болгарія), 2007), «Міжкультурні комунікації: Ноосферна парадигма в мові» (Алушта, 2008), «Крым и мировая литература» (Гурзуф, 2008), «Українська література: Духовність і ментальність» (Кривий Ріг, 2008), «Дні науки в НаУКМА» (Київ, 2009), «Славянские языки и культуры в современном мире» (Москва, 2009), «Історія релігій в Україні» (Львів, 2009), «Україна і Німеччина: Етно-культурні, лінгводидактичні та мистецько-духовні обміни, взаємозв’язки та взаємовпливи» (Кривий Ріг, 2009), «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганськ, 2010), «Міжкультурна комунікація: Мова – культура – особистість» (Острог, 2010); методичному семінарі «Педагогічні погляди Г. С. Сковороди в розвитку сучасної освіти» (Ізмаїл, 2010). За результатами дисертаційного дослідження у фахових літературознавчих виданнях опубліковано 22 наукові праці, зокрема монографію «На перехресті епох: антична література у творчості Григорія Сковороди» обсягом 22, 5 друкованих аркушів. Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 436 сторінок, 361 з яких займає основний текст. Додатки містять репродукції аналізованих у дисертації емблем-малюнків Г. Сковороди; вперше укладений автором дисертаційної праці словник частотного застосування іменників у байках Г. Сковороди та зведені таблиці й графіки порівняльного вживання лексем за семантичними класами та розрядами в оповіданнях античних байкарів і Г. Сковороди. Список використаної літератури налічує 451 позицію.