Суїцидальна поведінка дітей підліткового віку: причини та фактори ризику

Abstract

У сучасному світі проблема суїциду серед дітей підліткового віку залишається актуальною. В України серед осіб підліткового та юнацького віку відсоток суїцидів значно вище, ніж у представників старшого покоління. На жаль, їх кількість зростає з кожним роком, незважаючи на соціальні програми, профілактичні заходи, психологічні служби, Національну гарячу ліні для дітей та підлітків тощо. Зауважимо, що вивченням суїцидальної поведінки дітей підліткового віку займаються значна кількість науковців, серед яких: М. Бабій, Н. Бугайова, О. Литовченко, Н. Осадча, Ю. Клочан, О. Ратинська, О. Слободянюк, Н. Когутяк, О. Лапа, Л. Найдьонова. Фундаментальними за даним напрямком залишаються роботи А. Адлєра, К. Горні, К. Меннінгера, З. Фройда, Дж. Хіллмена та ін. Метою дослідження є з’ясування причини та фактори суїцидальної поведінки у підлітковому віці та розробка дієвих рекомендацій для батьків та педагогів з метою профілактики такого типу поведінки. Основними факторами ризику виникнення суїцидальної поведінки у дітей підліткового віку називають: конфлікти у родині та з однолітками; втрата близького члена родини; суттєві складнощі в навчанні та проблеми в навчанні; зневажене почуття кохання; алкогольна або наркотична залежність. Соціальними факторами, які описують сучасний етап, починаючи з 10-х р. ХХІ ст. є: прояви булінгу, кібер-булінгу, участь підлітків в інтернет-«групах смерті». Суїцидальний тип поведінки дитини підліткового віку, як складне психологічне явище, має в собі зовнішню і внутрішню конфігурацію, а суїцид виступає кінцевою формою, яка провокує смерть. Нейротизм, відчуття безнадійності, стійке почуття самотності, рівень самооцінки формують суїцидальну поведінку, а цілі та мотивація, на які спираються діти підліткового віку, можуть суттєво відрізнятися. Емпіричне дослідження, основою якого стали психодіагностичні інструменти, сформовані з методики виявлення схильності до суїцидальної поведінки М. В. Горської, методики діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела і М. Фергюсона, методики «Особистісний опитувальник Айзенка EPI», опитувальника «Вивчення рівня самооцінки» С. В. Ковальова сприяли встановленню того, що 40% (16 дітей) мають низький рівень виявлення поведінки суїцидального типу, у 35% (14 дітей) присутній середній рівень, що пояснюється страхом перед військовими діями, ракетною небезпекою, страхом за батька/старшого брата, який на передовій тощо; 25% (10 дітей) – високий рівень вияву даної властивості, що провокується проблемами взаємодії різних особистостей, а саме: брак взаєморозуміння між дітьми та родиною, складнощі у спілкуванні з однолітками. Здобуті результати дослідження свідчать про те, що окрім традиційних, вище перерахованих факторів, спостерігається поява тих, що спровоковані широкомасштабними військовими діями у нашій державі, а саме: є страх за власне життя та близьких; страх опинитися в епіцентрі військових дій; вимушене переселення з власної домівки. Проведений аналіз антисуїцидальних особистісних факторів, що включені до переліку складових гармонійного розвитку, духовності особистості виступають базою формування практичних рекомендацій з профілактики та корекції суїцидальної поведінки підлітків, до яких входить: окреслення подальшої перспективи; міцний взаємозв’язок з сім’єю та близькими дорослими; здатність до адаптації за будь-яких умов; збільшення цінності людини як найбільшого досягнення еволюції та людських надбань; збільшення вагомості життя кожної людини як основної складової культурно-історичного життя людства. Здобуті результати дослідження переконують в тому, що визначена мета кваліфікаційної роботи досягнута, завдання виконані у повному обсязі, гіпотеза доведена.