Особливості перебігу підліткової кризи в умовах виховання у псевдоблагополучній сім’ї

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: У кваліфікаційній роботі представлені результати теоретико-емпіричного вивчення визначення особливостей перебігу підліткової кризи особистості в умовах виховання у псевдоблагополучній сім’ї. На підставі результатів проведенного емпіричного дослідження нами були зроблені наступні висновки: Псевдоблагополучні сім’ї, є такими, які допускають серйозних помилок у системі сімейного виховання через невміння правильно та ефективно будувати взаємини між членами сім’ї. До того ж, допущені недоліки у системі сімейного виховання передбачають не ситуативний, а стійкий характер. Умови такого виховання є руйнівними для особистості підлітка. Хоч ззовні такі сім’ї виглядають досить таки благополучними, проте поведінка батьків, їх ціннісні установки, відношення до дитини, не відповідають нормам життя благополучної родини, і в результаті це виявляється на поведінці дитини. Виявлено, що серед особливостей дитячо-батьківських відносин, які постають умовами псевдоблагополучності сім’ї, наявні наступні: недоліки емоційних дитячо-батьківських стосунків, наприклад, такі як понижений емоційний зв'язок між батьками та дитиною, нерозуміння батьками почуттів і стану дитини, недостатність проявів любові та турботи; порушення спілкування та взаємодії, що може проявлятися у відсутності розуміння, нерівноправності при виконанні певних завдань та прийнятті рішень, відсутності спільної справи;непостійність батьків у ставленні до дитини; надмірний контроль та вимогливість зі сторони батьків, постійне втручання у всі справи дитини; авторитарність батьків; незадоволеність основних потреб дитини; відсутність взаєморозуміння, підтримки та поваги;перевага покарань над заохоченнями у відношенні до дитини; неадекватність стосунків між подружжям, перевага ворожості між батьками. Отже, нами було визначено, щопсевдоблагополучна сім’я є таким типом сім’ї, де переважає атмосфера нерозуміння, сварок, де немає злагоди. Буває, при оцінці ззовні, сім’я має виглядцілком дружньої, міцної, але якщо заглибитись , то можна виявити, що то все є тільки видимістю і створеного образу показової родини. Насправді її можна назвати – псевдоблагоплучною, адже у ній немає взаємоповаги, підтримки, розуміючого ставлення членів сім’ї один до одного, вони виступають ніби суперниками, така сім’я наповнена протиріччями. Було виділено критерії оцінки особливостей перебігу підліткової кризи у псевдоблагополучній сім’ї. На основі кількісного та якісного аналізу емпіричних даних нами емпірично досліджено характерологічні особливості підлітків та ставлення батьків до підлітка у псевдоблагополучній сім’ї. За результатами дослідження статистично підтверджено, що наявний прямий чи зворотній зв’язок особливостей взаємостосунків у псевдоблагополучній сім’ї із психологічними особливостями підлітків, такими як агресивність, тривожність, ворожість, та типами акцентуацій характеру, такими як: гіпертимний, застрягаючий, емотивний, тривожний, педантичний, збудливий, циклотимний, дистимічний, екзальтований та демонстративний. Отримані результати свідчать про викривлення способів виховання, що тягне за собою особистісні порушення особистості підлітка. Адже неправильні моделі виховання псевдоблагополучної сім’ї, сприяють формуванню біполярних характеристик різних моделей поведінки, наприклад, один полюс – це тривожність, інший полюс – агресивність, які формуються внаслідок маятникового виховання, авторитарності батьків, надмірної вимогливості, конфліктності, непослідовності, ворожості стосунків батьків. За таких умов виховання у підлітків також можуть розвиватися різні риси акцентуацій характеру особистості. Можемо стверджувати, що псевдоблагополучна сім’я не є ефективною для розвитку здорової особистості підлітка. Тому ми підібрали рекомендації, які можуть змінити існуючу ситуацію. Були надані рекомендації для батьків підлітків та педагогічного колективу, щодо полегшення протікання кризового періоду у дітей та задля встановлення ефективних міжособистісних стосунків батьків із дитиною, які сприятимуть зниженню негативних реакцій та дій зі сторони підлітка. Тобто рекомендації спрямовані на те, щоб налаштувати взаємодію батьків і дітей таким чином, аби максимізувати позитивний вплив і мінімізувати негативний влив сім’ї на розвиток особистості дитини. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми впливу сім’ї на розвиток особистості підлітка і передбачає подальші наукові дослідження.