Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/1988
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКрат, Юлія Ігорівна-
dc.contributor.authorKrat, Yuliia-
dc.date.accessioned2024-02-07T08:30:34Z-
dc.date.available2024-02-07T08:30:34Z-
dc.date.issued2024-01-29-
dc.identifier.citationКрат Ю. І. Джерела української літературної байки ХІХ ст. : Кваліфікаційна робота здобувача освітнього ступеня магістр спеціальності 014 Середня освіта. Предметної спеціальності 014.01 Українська мова і література. Освітньої програми «Українська мова і література» / Кер.: к.філол.н., доц. Кірчева Л.Г. – Ізмаїл, 2024. – 78 с.uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/1988-
dc.descriptionThe qualification work is devoted to the study of the sources of the Ukrainian literary fable of the nineteenth century on the basis of the heritage of prominent Ukrainian fabulists (Pavlo Biletskyi-Nosenko (1774-1856), Petro Hulak-Artemovskyi (1790-1865), Levko Borovykovskyi (1806-1889), Yevhen Hrebinka (1812-1848), Leonid Hlibov (1827-1893)). The author characterized the fable as a genre of didactic literature; analyzed ancient and European traditions of fabulism; presented the aesthetic paradigm of the ancient Ukrainian fable; studied the literary sources of the nineteenth century Ukrainian fable; and compiled methodological recommendations for studying the fable genre in the school course of Ukrainian literature. The researcher used the historical and literary method to recreate the historical context of the formation and development of Ukrainian fables; the comparative historical method for a comparative analysis of foreign sources of nineteenth-century Ukrainian fables; and the method of literary hermeneutics to analyze the aesthetic and poetic paradigm of fable texts. The author proved that the sources of fables by Ukrainian authors of the late eighteenth and early nineteenth centuries were plots of ancient, French, Polish, and Russian authors: Aesop was imitated by Yevhen Hrebinka, La Fontaine by Pavlo Biletsky-Nosenko, Ignatius Krasitsky by Petro Hulak-Artemovsky, and Ivan Krylov by Leonid Hlibov. The borrowings did not occur as a direct transfer of the fable's content into Ukrainian, but were realized at the level of paraphrase with the addition of Ukrainian flavor, real-life words, and expansion of the narrative structure. For example, the first and second books of P. Biletsky-Nosenko's Proverbs are paraphrases of La Fontaine's fables, even with their sequence preserved, but they are saturated with Ukrainian flavor. Gulak-Artemovskyi's famous fable "Pan and Dog," based on Ignacy Krasicki's four-line plot "Pan i pies," was expanded to 183 lines. Thus, fables by Ukrainian artists can be classified as original works "based on motifs," and original fables as sources of inspiration for creating qualitatively new plots. Key words: fable, Ukrainian literature, Aesop`s language, antiquity.uk_UA
dc.description.abstractКваліфікаційна робота присвячена вивченню джерел української літературної байки ХІХ ст. на матеріалі доробку видатних українських байкарів (Павло Білецький-Носенко (1774-1856), Петро Гулак-Артемовський (1790-1865), Левко Боровиковський (1806-1889), Євген Гребінка (1812-1848), Леонід Глібов (1827-1893)). Авторка охарактеризувала байку як жанр дидактичної літератури; проаналізувала античні та європейські традиції байкарства; представила естетичну парадигму давньої української байки; дослідила літературні джерела української байки ХІХ ст.; уклала методичні рекомендації вивчення жанру байки в шкільному курсі української літератури. Дослідниця застосувала історико-літературний метод для відтворення історичного контексту формування і розвитку української байки; порівняльно-історичний для компаративного аналізу інонаціональних джерел української байки ХІХ ст. та метод літературної герменевтики для аналізу естетичної і поетикальної парадигми байкарських текстів. Авторка довела, що джерелами байок українських авторів кінця XVIII-першої половини ХІХ ст. стали фабули античних, французьких, польських та російських авторів: Езопа наслідував Євген Гребінка, Лафонтена – Павло Білецький-Носенко), Ігнація Красицького – Петро Гулак-Артемовський, Івана Крилова – Леонід Глібов. Запозичення не відбувалися як пряма передача змісту байки українською мовою, а реалізовувались на рівні переспіву з додаванням українського колориту, слів-реалій, розширенням оповідної структури. Наприклад, перша і друга книжки «Приказок» П. Білецького-Носенка є переспівами байок Лафонтена навіть зі збереженням їх послідовності, однак насичені українським колоритом. Знаменита байка Гулак-Артемовського «Пан і собака», в основу якої лягла чотирирядкова фабула Ігнація Красицького «Pan i pies» була розширена до 183 рядків. Відтак, байки українських митців можна класифікувати як самобутні твори «за мотивами», а байки-оригінали – як джерела натхнення для створення якісно нових фабул. Ключові слова: байка, українська література, езопова мова, античність.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.subjectбайкаuk_UA
dc.subjectукраїнська літератураuk_UA
dc.subjectезопова мова,uk_UA
dc.subjectантичністьuk_UA
dc.subjectfableuk_UA
dc.subjectUkrainian literatureuk_UA
dc.subjectAesop`s languageuk_UA
dc.subjectantiquityuk_UA
dc.titleДжерела української літературної байки ХІХ ст.uk_UA
dc.title.alternativeSources of the Ukrainian literary fable of the 19th centuryuk_UA
dc.typeThesisuk_UA
Розташовується у зібраннях:014 Середня освіта : Українська мова і література

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Крат Ю. І. магістерська.pdfДжерела української літературної байки ХІХ ст.1.05 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.