Норми української мови в статиці й динаміці

Abstract

Кваліфікаційна робота має таку структуру: вступ, три розділи, висновки до кожного розділу, загальні висновки, список використаних джерел. Обсяг її основного тексту становить 78 сторінок. Актуальність дослідження полягає в тому, що від глибокого осягнення поняття мовної норми, розкриття і розуміння її складної сутности і структури, мовних і соціальних механізмів нормування залежить розвиток української мови як об’єднавчого начала українського соціуму, як потужного етноконсолідаційного та державотворчого чинника. Мета праці полягає в тому, щоб виробити рекомендації щодо регулювання процесів нормування на сучасному етапі розвитку української мови, а також щодо викладання української мови для представників національних меншин півдня Одещини тощо. Об’єктом дослідження є норми української мови як явище мовне, суспільне, що своєрідно проявляє себе в часовій і просторовій проекціях. Предметом дослідження є процес нормування в діалектній, розмовній та літературній формах української мови, норма як припис і реалізація його у мовній практиці, сучасний стан нормування української мови його причини, рушійні сили та тенденції розвитку. Під час проведення магістерського дослідження були використані лінгвістичні методи синхронного та діахронного аналізу мовних явищ, зокрема застосовано описовий метод у вигляді прийомів зовнішньої міжрівневої інтерпретації та внутрішньої інтерпретації. Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що результати його можуть доповнити типологію мовних норм, допомогти оновити методику викладання української мови залежно від рідної мови учнів. Практичну значущість праці вбачаємо в тому, що її результати можуть допомогти у практиці нормування літературного стандарту, а також можуть значно допомогти й у практичній роботі з повноформатного удержавлення української мови в полімовних регіонах України, де українська мова все ще не замінила остаточно російську у функції засобу міжнаціонального спілкування. У першому розділі «Мовна норма в різних формах, стилях мови та рівнях її структури» висвітлено проблему визначення поняття «норма» в сучасній лінгвістиці, визначено співвідношення понять «мовна норма» і «мовна практика», «мовна норма» і «літературна мова», описано специфіку реалізації мовної норми в різних мовних стилях» тощо. Другий розділ «Динаміка мовної норми та її причини» присвячено зʼясуванню соціально-політичних чинників динаміки мовної норми української мови, а також власному погляду на зміни мовної норми в «Українському правописі» 2019 р. У третьому розділі «Норма в лінгводидактиці» схарактеризовано специфіку опанування учнями комунікативно значущих норм української мови на уроках розвитку мовлення в закладах загальної середньої освіти, зокрема фонетичних, лексичних, морфеміки та словотвору, морфологічних, синтаксичних. Висновки. Динаміка норми неоднаково проявляє себе на різних рівнях мовної структури, в усній і писемній формах мови. Фонетичні норми – закономірно найстійкіші. Збіг появи нових норм, досягнень науково-технічного прогресу з такими чинниками як нове мовне законодавство і війна зумовили появу таких тенденцій до прояву норм української мови в різних стилях. У розмовному стилі змінилося ставлення мовців до проявів суржику. Відбувається процеси демократизації розмовної мови, прийняття власних діалектів як проявів загальнонародної мови. Зростає повага мовців до південно-східних діалектів, приходить розуміння того, що їхній діалект і суржик – це різні речі. Літературний стиль також демократизується і надалі вбирає риси українських діалектів. Переважно це риси південно-західного наріччя а також ті риси, що не збігаються з російською нормою.