Проблема професійного вигорання практичних психологів інклюзивно-ресурсних центрів

Abstract

АНОТАЦІЯ на магістерську роботу студентки 61 гр. заочного відділення факультету управління, адміністрування та інформаційної діяльності спеціальності 053 Психологія Жарової Марини Степанівни на тему: «Проблема професійного вигорання практичних психологів інклюзивно-ресурсних центрів» Актуальність дослідження полягає в тому, що вивчення проблеми професійного вигорання у психологів інклюзивно-ресурсних центрів - завданням сучасної психологічної науки. Інклюзивно-ресурсні центри - це установи, які надають психологічну підтримку та допомогу особам з особливими освітніми потребами, їх родинам та іншим учасникам навчально-виховного процесу. Психологи цих центрів займаються роботою з вразливими групами населення, що стикаються з специфічними труднощами та потребують особливого підходу, тому робота психологів у цих центрах часто повязана зі значною емоційною напругою, стресом та високим рівнем відповідальності. Вони залучаються до складних ситуацій, пов'язаних з розробкою індивідуальних планів розвитку, наданням психологічної підтримки, адаптацією до навчального середовища та роботою з конфліктами. Це може викликати негативні наслідки для самого психолога, зокрема професійне вигорання. Мета дослідження: здійснити теоретичне обґрунтування особливості прояву вигорання в емоційній та професійній сфері, а також запропонувати відповідні рекомендації щодо зниження ймовірності виникнення синдрому вигорання. Об’єкт дослідження: синдром вигорання як стресова реакція у відповідь на зовнішні обставини. Предмет дослідження: психологічні особливості практичних психологів інклюзивно-ресурсних центрів. Теоретико-методологічною основою дослідження постають: вивчення сидрому «професійного вигорання», яким займалися як зарубіжні: К. Маслач, С. Джексон, Г. Сельє, так і вітчизняні вчені: (М. Коць, О. Цвігун В. Шевчук, К. Хаврова, Л. П’янківська, В. Бойко, Н. Водоп'янова та ін. [4]. Професійне вигорання можна спостерігати у фахівців різноманітних сфер, наприклад такі, як медичні працівники, педагогічні та соціальні, психотерапевти та практичні психологи. Особливий інтерес для дослідення синдрому професійного вигорання становить практичні психологи, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами (далі ООП) відображаєтьс в роботах (Н.Ю.Зикова, Н.М.Коровушкіна, Т.С.Шевчцова, І.В.Комаревцева, K.Hardeep та ін.). Теоретичний огляд та аналіз джерел дозволив розкрити актуальність проблеми синдрому професійного вигорання у психологів-консультантів, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами (далі ООП). Синдром професійного вигорання є досить небезпечним явищем в професійній діяльності психолога-консультанта. Визначено рівневі та структурні характеристики синдрому професійного вигорання у психологів-консультантів, що працюють з дітьми з ООП. Для фахівців характерним є формування усіх фаз професійного вигорання, але провідною є фаза резистенції, яка характеризується надмірним емоційним виснаженням. Встановлено особливості механізмів психологічного захисту та копінг-стратегій у психологів-консультантів, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. Домінуючими механізмами психологічного захисту виступають «витіснення» і «заперечення», тобто загальна характеристика стилю захисного реагування у психологів-консультантів, що працюють з дітьми з особливими освітніми потребами, полягає в схильності заперечувати сильні негативні емоції та переводити несприятливі бажання, думки, почуття в зону несвідомого, що може проявлятись у немотивованій тривозі, невротичній симптоматиці. Встановлено особливості взаємозв’язку копінг-стратегій та компонентів професійного вигорання у психологів-консультантів, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. Отримані результати факторного аналізу вказують, що простежується взаємозв’язок компонентів емоційного вигорання з деструктивними психологічними захистами, такими як проекція та витіснення, але є зв’язок й з констуктивними психологічними захистами, такими, як компенсація й інтелектуалізація.