Психологічні засади збільшення стійкості до несприятливих психогенних впливів сьогодення

Abstract

Темою цього дослідження є психологічні засади збільшення стійкості до несприятливих психогенних впливів сьогодення. Об'єктом дослідження є несприятливі психогенні фактори сьогодення. Предметом дослідження є психологічні засади збільшення стійкості до несприятливих психогенних факторів сьогодення. Несприятливі фактори, які впливають на особистість неповнолітніх, представляють собою різноманітні зовнішні або внутрішні обставини, що можуть мати негативний вплив на їх фізичний, психологічний, соціальний або емоційний розвиток та добробут. Стрес - це фізіологічна і психологічна реакція організму на зовнішні або внутрішні подразники, які спричиняють відчуття напруги, нервової або емоційної роздратованості. Стрес можна розглядати як несприятливий психогенний фактор, що впливає на психічний стан та фізіологічні процеси індивіда. Психологічні особливості впливу воєнного стану на неповнолітніх в Україні включають емоційний стрес, відчуття нестабільності, переживання втрати та вплив інформаційного середовища. Психологічна стійкість - це якість особистості, що полягає в здатності не піддаватися недоброзичливим обставинам при розв'язанні завдань, не знижувати під їх впливом якість виконання професійних дій. Алгоритм реалізації психолого-педагогічного супроводу розвитку психологічної стійкості особистості учнів включає наступні етапи: 1. Інформування учасників освітніх відносин про сутність, структуру психологічної стійкості особистості, завдання з її розвитку, умови та засоби розвитку. 2. Аналіз вчителями та батьками (законними представниками) вікових особливостей психологічної стійкості особистості. 3. Розробка умов розвитку психологічної стійкості особистості в загальноосвітньому навчальному закладі, сім'ї. 4. Розробка програм супроводу розвитку психологічної стійкості особистості учнів до негативних впливів соціального середовища. У цьому дослідженні ми розуміємо психологічну стійкість як властивість особистості, що виявляється у її здатності ефективно адаптуватися до стресових ситуацій, зберігаючи внутрішню рівновагу, емоційний контроль та здатність до продуктивної діяльності навіть в умовах труднощів чи негараздів. Для вивчення рівня стресостійкості та адаптації підлітків до стресових ситуацій у контексті воєнного стану були використані три спеціальні методики. Перша методика визначала тип реагування на стрес та приналежність до типу А, типу В або типу АВ. Друга методика оцінювала рівень стресостійкості та ймовірність розвитку психологічних проблем. Третя методика досліджувала здатність особи адаптуватися до стресових ситуацій та гнучко реагувати на зміни життєвих обставин. Усі вони представлені у Додатках А-В. У дослідженні брали участь 38 підлітків у віці 14-15 років з Ізмаїлу, які навчалися у 9 класі закладу загальної освіти «Ізмаїльська гімназія №10 з початковою школою». Використані методи аналізу середніх значень та кореляційний аналіз за допомогою коефіцієнту кореляції Спірмена. Перед проведенням методик відбулась зустріч, під час якої учням пояснювалися цілі та зміст дослідження. Модель підвищення психологічної стійкості підлітків передбачає кілька етапів, які можуть бути впроваджені в освітній або психологічний процес. Перший етап полягає у визначенні потреб та індивідуальних особливостей підлітків. Другий етап включає в себе впровадження тренінгів з розвитку емоційної інтелігентності. Третій етап спрямований на формування позитивного самовідчуття та самоповаги. Четвертий етап включає в себе навчання стратегій стресоуправління та адаптації до нових умов. Зазначена модель розрахована на 52 астрономічні години позаурочних заходів, які організовувалися соціально-психологічною службою школи із залученням класного керівника у форматі офлайн. Отримані результати дозволяють стверджувати, що запропонована система заходів дає позитивні зміни. Зокрема, вони призводить до зміни рівеня стресостійкості учнів: з низьким рівнем визначилися 6 осіб (16%), у той час як рівень середньої стресостійкості виявився у 12 осіб (32%), а високий рівень спостерігався у 20 дітей (52%). Позитивні зміни відбулися за рахунок зменшення кількості дітей з низьким рівнем стресостійкості на 10,5% та їхнім переходом до середнього і виского рівня відповідно. Крім цього, її використання призвело до скорочення кількості дітей з низьким рівнем адаптивності на 10% та поява дітей з високим рівнем адаптивності у межах 5%. Комплексні методичні рекомендації щодо підвищення стресостійкості неповнолітніх в умовах несприятливих психогенних факторів сучасності передбачають створення безпечного та підтримуючого середовища, підтримку соціальних зв'язків, сприяння емоційному вираженню, розвиток практик самопідтримки, надання психологічної підтримки та стимулювання позитивних досвідів та діяльностей. Такий підхід сприяє психологічній стійкості та адаптації неповнолітніх у складних життєвих обставинах.