Особливості прояву посттравматичного стресового розладу у дітей, що стали свідками бойових дій

Abstract

Анотація Кваліфікаційна робота студентки спеціальності 053 Психологія

Проскуріної Дар’ї Олегівни на тему: Особливості прояву посттравматичного стресового розладу у дітей, що стали свідками бойових дій

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Підтримка дітей, які постраждали внаслідок військового конфлікту в Україні, є важливим завданням для освітньої системи сьогодення. Оскільки розвиток дитини залежить не лише від фізичних та психологічних змін, але й від соціального середовища, яке формує її як особистість, будь-які суспільні турбулентності, економічні кризи чи воєнні дії безпосередньо впливають на психічне здоров'я дітей та підлітків, створюючи надзвичайний стрес. Наслідки цього стресу можуть виражатися у посттравматичному стресовому розладі (ПТСР), який виникає як тривала або відкладена реакція на ситуації, що становлять серйозну загрозу для життя або здоров'я особи. Згідно з сучасними уявленнями про травматичний стрес та його наслідки, в психічній сфері особистості відбуваються зміни, що виявляються у всіх аспектах життєдіяльності школяра. Проаналізована наукова психологічна література. Аналіз літературних джерел підтвердив існування наукових досліджень щодо проблеми стресу, травми та посттравматичного стресового розладу (ПТСР), представлених такими авторами, як Г. Сельє, Н. Тарабріна та інші. Теорії та методології копінг-поведінки та резилієнсу у корекції стресу розробляли Л. Гридковець, В. Коширець, М. Лаад, Р. Лазарус, І. Марціновська, Р. Моос, С. Мадді, А. Мастен, С. Фолкман та інші. Прояви стресу вивчалися в дітей та підлітків, дослідження яких проводились такими науковцями, як Г. Кісарчук, В. Кузьменко, М. Магомед-Емінов, Т. Малихіна, С. Ніколаєнко, І. Нікольська, Т. Панько, І. Силенок, Н. Коцур, К. Ясперс та інші. Проте, проблема психолого-педагогічного супроводу дітей та підлітків, що пережили травматичні життєві ситуації через перебування у зонах військових конфліктів, не досліджувалась у вітчизняній психології. Це стало причиною вибору нами теми кваліфікаційного дослідження. Мета дослідження полягає в психолого-педагогічному забезпеченні корекційної роботи з дітьми, у яких виникло посттравматичне стресове розлад (ПТСР), внаслідок перебування у зоні військового конфлікту. Об’єкт дослідження – посттравматичний стресовий розлад як психолого-соціальна проблема. Предмет дослідження – особливості прояву посттравматичного стресового розладу у дітей, що стали свідками бойових дій. Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань дослідження були використані наступні методи та методики. Теоретичні підходи: аналіз наукових та методологічних джерел, узагальнення інформації. Психодіагностичні методи. Міссісіпська шкала для оцінки посттравматичних реакцій (цивільний варіант); опитувальник "Шкала базових переконань, WAS" (Янов-Бульман); шкала самооцінки проявів посттравматичного стресового розладу за методикою PCL-5; шкала тривоги Спілбергера-Ханіна. Експериментальна база дослідження. У рамках нашого дослідження взяли участь 30 дітей підліткового віку у віці від 14 до 16 років з різних міст України, які були свідками активних бойових дій. Дослідження було здійснено за допомогою використання Google Forms у дистанційному форматі. Виявлено, що підлітки можуть реагувати на травму дуже сильно, проте деякі з їх симптомів можуть відрізнятися від симптомів у дорослих. Вони можуть виявляти руйнівну, неповажну або деструктивну поведінку. Старші підлітки також можуть відчувати вину за те, що не змогли запобігти травмам або смерті інших. У їхній уяві також можуть з'являтися думки про помсту. Досліджено, що розвиток посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у підлітка залежить від різних факторів, включаючи серйозність травми, її частоту і реакцію членів сім'ї на подію. Підліток із ПТСР переживає відчуття безсилля перед впливом травми. Вони намагаються уникнути ситуацій або людей, які нагадують їм про цю подію. Іноді вони можуть мати спогади або "флешбеки" про травматичну подію, або навіть кошмари, які здаються дуже реальними. Ці постійні нагадування стають значною проблемою у повсякденному житті, особливо для молодих людей, яким складно висловлювати свої почуття та переживання. Виявлено, що серед усіх об'єктів дослідження 55% виявили окремі прояви симптомів посттравматичного стресового розладу, 35% показали виражені ознаки ПТСР, які відповідають клінічним критеріям, визначеним за МКБ-10. Для цієї категорії осіб посттравматичний стресовий розлад може впливати на звичний спосіб життя, ускладнювати соціальну адаптацію та заважати процесам фізичного та психологічного відновлення після травми. У 10% випадків повністю відсутні будь-які симптоми посттравматичного стресового розладу. Визначено, що найбільш поширеними проявами симптомів серед опитуваних є наступні: повторювані, неспокійні спогади, образи та думки про пережиту стресову ситуацію. Деякі висловлювали велике засмучення, коли щось нагадувало їм про пережитий стрес. Частина підлітків зазнавала сильних фізіологічних реакцій, таких як прискорене серцебиття, утруднення дихання та потовиділення, коли щось нагадувало їм про стрес. Майже половина уникала спогадів, думок або почуттів, пов'язаних із пережитим стресом. Для підлітків було важливо згадувати важливі епізоди стресової події. Більше половини втратили інтерес до того, чим цікавилися раніше, та відчували віддаленість від інших людей. Також, майже всі помітили збільшення проявів роздратування, агресії або агресивних дій, спрямованих на себе чи оточуючих. Вони також перебували у стані надмірної настороженості та пильності, легко лякалися та мали труднощі з концентрацією уваги та сном. Доведено, що психолого-педагогічне забезпечення корекційної роботи з дітьми, які мають посттравматичний стресовий розлад у зв'язку з перебуванням у зоні військового конфлікту та внутрішнім переселенням, є ефективним та доцільним для фахівців закладів освіти.