Особливості використання композиційно-мовленнєвих форм у жанрі психологічного роману

Abstract

АНОТАЦІЯ

Темою дослідження є аналіз особливостей використання композиційно-мовленнєвих форм у психологічному романі. Аналіз, представлений у роботі, показує, що у психологічному романі переважає інтерес до проблем, до самої людської особистості, її відносин зі своїм класом та суспільством загалом. Дія зосереджена головним чином не на зіставленні практичного життя героїв та їх соціально-типологічної сутності, а на духовній діяльності, індивідуальній самосвідомості, психіці. Усі композиційні форми мови виконують принципово різні функції, якщо розглядати їх з погляду авторського задуму про суб'єкт висловлювання чи з погляду самого суб'єкта висловлювання. У першому випадку можна міркувати про структуру висловлювання, у другому – про предметну спрямованість. Кожна з композиційних форм мови перегукується з певним життєвим мовним жанром і висловлює безпосередньо загальний задум автора про зображений світ. Усього у романі було виявлено 103 випадки вживання композиційно-мовленнєвих форм. Найчастішою композиційно-мовленнєвою формою роману є розповідь (78 одиниць), у той час, як роздум (19 одиниць) та опис (6 одиниць) зустрічаються значно рідше. У тексті роману Деніела Кіза «Flowers for Algernon» було проаналізовано 78 випадків вживання композиційно-мовленнєвої форми «розповідь». Враховуючи вибірку, вона була проаналізована у кілька аспектах: вибір граматичної категорії часу; вибір типу мовлення. За граматичною категорією часу найбільш поширеними є речення минулого часу – 58 одиниць; теперішнього часу – 17 одиниць; та майбутнього часу – 3 одиниці. За типом мовлення, частіше зустрічається монологічне (60 з проаналізованих прикладів). Діалогічне мовлення представлене лише у 18 випадках. Розповідь розкриває тісно пов'язані між собою події, явища, дії. Найчастіше це дії, що відбувалися у минулому. Речення в оповідальних текстах не описують події, а розповідають про них. У розповіді найчастіше використовуються дієслова минулого часу перфектного типу, які виражають послідовність подій, зміну однієї цільної, завершеної події іншою. Щодо КМФ «опис», то вдалося отримати наступні висновки: опис рідко зустрічається у романі: було виявлено та проаналізовано усього 6 випадків його вживання. Причиною рідкої частоти використання КМФ «опис» у романі можна вважати недоречність функцій даної композиційно-мовленнєвої форми до жанру психологічного роману, головною особливістю якого є передача внутрішнього монологу головних героїв, а не опису дій чи предметів оточуючої дійсності. КМФ «роздум» як елемент текстової організації розподілений у всьому просторі роману і зустрічається, в такий спосіб, як в авторській мові, так і у мові персонажів. Особливістю композиційно-мовленнєвої форми «роздум» у мові персонажів роману є ускладнення комунікативного ланцюга – він тут має дві додаткові ланки в порівнянні з авторською мовою та характеризується зовнішньою чи змішаною фокалізацією, на відміну від зовнішньої фокалізації в авторській мові. У романі було виявлено 19 випадків вживання даної КМФ.