Психологічні підходи до розвитку емоційного інтелекту студентів

Abstract

Анотація Кваліфікаційна робота На тему: «Психологічні підходи до розвитку емоційного інтелекту студентів» Студента спеціальності 053 Психологія Косенчук Ю. Г. У кваліфікаційній роботі здійснено комплексне теоретико-емпіричне дослідження психологічних умов розвитку емоційного інтелекту студентів у процесі навчання у закладі вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до емоційної компетентності майбутніх фахівців у сфері психології, необхідністю підвищення їхньої стресостійкості, адаптивності, здатності до ефективної міжособистісної взаємодії та саморегуляції в умовах інтенсивного навчального навантаження. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння феномену емоційного інтелекту в межах психоаналітичної, когнітивно-поведінкової, гуманістичної та позитивно-психологічної парадигм. Емоційний інтелект розглянуто як складне інтегративне утворення, що поєднує когнітивні, емоційно-регуляторні, мотиваційні та соціально-комунікативні компоненти. Теоретичний аналіз засвідчив, що студентський вік є чутливим періодом для формування емоційної компетентності, а розвиток емоційного інтелекту виступає важливим чинником психологічної адаптації, академічної успішності та професійного становлення майбутніх психологів. Емпіричне дослідження проведено на вибірці студентів першого курсу спеціальності «Психологія». Для комплексної діагностики рівня розвитку емоційного інтелекту використано тест емоційного інтелекту Н. Холла, шкалу Schutte Self-Report Emotional Intelligence Test та опитувальник TEIQue-SF. Застосування комплексу валідних психодіагностичних методик дозволило оцінити емоційний інтелект як здібність, як особистісну рису та як систему соціально-емоційних компетентностей. Результати емпіричного дослідження засвідчили домінування середнього рівня розвитку емоційного інтелекту у більшості студентів, що свідчить про сформованість базових емоційно-комунікативних умінь. Водночас виявлено недостатню сформованість регулятивних і рефлексивних компонентів, зокрема емоційної саморегуляції, самомотивації та емоційної свідомості. Кореляційний аналіз підтвердив системний характер емоційного інтелекту та наявність значущих взаємозв’язків між його ключовими компонентами. На основі теоретичних узагальнень та результатів емпіричного дослідження розроблено та обґрунтовано програму розвитку емоційного інтелекту студентів, побудовану на інтеграції когнітивно-поведінкового, гуманістичного та позитивно-психологічного підходів. Програма має модульну структуру, орієнтована на розвиток емоційної свідомості, саморегуляції, самомотивації, емпатії та соціально-емоційної компетентності майбутніх психологів. Реалізація програми та оцінювання її ефективності засвідчили позитивну динаміку розвитку ключових компонентів емоційного інтелекту в студентів експериментальної групи. Отримані результати підтверджують доцільність і ефективність системної психолого-педагогічної роботи, спрямованої на розвиток емоційного інтелекту в умовах закладу вищої освіти, та можуть бути використані у практиці професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі психології.