Концепція персонажа в п’єсі «Професор Таран» А.Адамова (франц.)

Abstract

Мистецтво театру відрізняється від усіх інших мистецтв тим, що в ньому знак проявляється у всьому своєму багатстві та різноманітті. Театр має цілу систему значень: лінгвістичних знаків, адитивних (слухових), візуальних. Драматичний персонаж це сукупність семіологічних знаків в сценічному просторі. Він визначається, в першу чергу, системою лінгвістичних знаків. Ця система досить складна, вона включає в себе майже всі знаки поетичної мови і є невід ’ємною частиною драматичної дії. Мова драматичного героя це мова з паузами, за винятком монолога. Вона може бути довгою або короткою і ця деталь характеризує персонажа, чи є він головним, другорядним чи просто співбесідником. Визначаючи персонажів у їх значенні, вони можуть бути класифіковані за рядом критеріїв, найбільш традиційним з яких є «присутність чи відсутність». Другим критерієм є зв'язок місця дії та героя. Існує чотири типи такого зв ’язку: сукупність, єдність, вибірковість та передбачуване місце дії. Однак із всіх наведених найважливішим залишається «критерій дії». Вивчення персонажів п ’єси А. Адамова «Професор Таран» дозволяє побачити яким образом А.Адамов переходить від концепції більш простої свого героя до більш складної.