http://hdl.handle.net/123456789/622 2026-04-13T12:49:35Z http://hdl.handle.net/123456789/1898 Антична спадщина в художній рецепції Григорія Сковороди Шевчук, Тетяна Станіславівна Вивчення давньоукраїнської літератури в контексті основоположних для європейської культури античних традицій сприяє висвітленню важливих особливостей і загальних закономірностей її розвитку. Студіювання проблеми впливу класичної літератури на творчість і естетико-філософські погляди видатного українського поета та мислителя XVIII ст. Григорія Савовича Сковороди (1722 – 1794) дозволяє не тільки простежити шляхи рецепції митцем естетичних надбань греко-римського письменства, але й з’ясувати специфіку його функціонування на вітчизняних теренах. Основи естетико-філософського світогляду Г. Сковороди нині активно досліджуються українськими (Л. Гнатюк, Г. Нога, М. Попович, Л. Ушкалов та ін.) і зарубіжними вченими (Е. фон Ердманн, М. Ласло-Куцюк, О. Марченко, М. Меттінен, Л. Софронова та ін.), проте потребують ґрунтовного доосмислення в контексті їх органічного зв’язку зі здобутками античної спадщини. Як культурний діяч, світобачення котрого позначилося радикальним для свого часу неприйняттям ортодоксально-догматичного способу філософствування, Г. Сковорода вийшов за рамки несекуляризованого способу гносеологічного мислення XVIII ст., сформованого під впливом середньовічного естетичного канону, знайшовши в гуманістичних цінностях античної літератури джерела формування власної моделі світу, в центрі якої перебуває людина та характер її стосунків з божественним, соціальним і природним модусами буття. Наближення 300-річного ювілею з дня народження видатного українського філософа вимагає появи нових наукових оцінок, постановки нових питань, розробки подальших перспективних напрямів. Актуальність звернення до поглибленого вивчення однієї з найбільш осмислених наукових проблем – «Г. Сковорода і античність» – зумовлена низкою причин: існуючі наукові студії за незначним винятком (Ю. Барабаш, Н. Корж, А. Музичка, М. Маслов, Л. Софронова, Л. Ушкалов, Д. Чижевський) розкривають філософський аспект зв’язку ідейного підґрунтя творів мислителя з античністю (М. Гордієвський, І. Гузар, І. Драч, Ф. Зеленогорський, І. Іваньо, В. Ерн, С. Кримський, Д. Кирик, Ф. Кудринський, Є. Лащик, Д. Олянчин, М. Попович та ін.), тоді як у цьому дослідженні пропонується літературознавча оцінка його художньої спадщини в означеному ключі; компаративне студіювання античних проекцій у доробку Г. Сковороди закономірно пов’язане з використанням новітньої та перспективної для сучасної філологічної думки базової методології порівняльного літературознавства, що формує новий науковий підхід при розгляді питання. Крім того, дослідження останніх років з проскрибованої у радянському літературознавстві поетики українського бароко (М. Кашуба, С. Кримський, Б. Криса, В. Крекотень, І. Лімборський, В. Маслюк, Д. Наливайко, Р. Радишевський, М. Сулима й ін.), ролі Києво-Могилянської академії в культурному житті України XVII – XVIII ст.ст. (О. Абрамов, В. Нічик, М. Попович, З. Хижняк), студії з функціонування античних традицій у давній та новій українській літературі (В. Живов, І. Зварич, Н. Корж, Д. Наливайко, А. Нямцу, Т. Пачовський, Ю. Пелешенко, Е. Соловей, Г. Сивокінь, В. Сулима, О. Турган, Б. Успенський, Л. Ушкалов, О. Циганок, Д. Чижевський) заклали підґрунтя для об’єктивного відтворення широкого культурно-історичного тла, на якому формувалися основи світоглядних орієнтирів Г. Сковороди. При значній кількості праць про творчість Г. Сковороди і, зокрема, в її зв’язках з класичною літературою, важливий ряд питань актуальної наукової проблеми «Г. Сковорода і античність» залишився не розкритим. На відміну від попередніх досліджень, в дисертацію потрапив увесь корпус праць Г. Сковороди (діалоги, байки, епістолярій та лірика), розглянутий у компаративному розрізі з традиціями античної спадщини. Зміщено акцент студіювання актуальної проблематики з суто філософської у літературознавчу площину з виявленням ще не з’ясованих форм художньої рецепції античного дискурсу та особливостей перекодування образно-емоційних структур класичної літератури у творчості Г. Сковороди. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана із загальним напрямом досліджень кафедри зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету «Провідні закономірності розвитку світового літературного процесу» (держреєстраційний номер 0108U003294). Тему затверджено на засіданні Вченої ради Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол № 8 від 15 травня 2007 р.) і бюро Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 3 від 7 червня 2007 р.). Мета дисертаційного дослідження полягає у компаративному прочитанні діалогів, байок і лірики Г. Сковороди в контексті зв’язків художньої поетики його творів з традиціями класичної літератури. Виявлення естетичної оцінки і шляхів художньої рецепції Г. Сковородою загальнокультурних цінностей духовного здобутку античності дозволить висвітлити ставлення мислителя до сфери мистецтва й основ потрактування ним категорії Прекрасного, допоможе глибше зрозуміти його культурософські погляди, що орієнтовані на розуміння єдності язичницької і християнської духовної культури та причини утворення того надзвичайного синтезу естетико-філософських і художніх практик, що становить головну особливість естетичної платформи митця. Досягненню мети підпорядковані завдання: – окреслити етапи засвоєння класичного спадку давньоукраїнською освітянською культурою, яка детермінувала характер його сприйняття Г. Сковородою; – проаналізувати трансформаційний контекст греко-римських традицій у художній поетиці діалогів Г. Сковороди; – з’ясувати специфіку художньої інтерпретації античних міфологем Г. Сковородою; – здійснити генологічний аналіз байок Г. Сковороди на структурному, тематологічному і лексикографічному рівнях у порівнянні з класичними взірцями жанру; простудіювати поезію Г. Сковороди як складник «риторичної епохи»; встановити межі «сковородинівської гораціани». Об’єкт дослідження – характер рецепції та функції античного дискурсу в художньому доробку Г. Сковороди. Матеріал дослідження складають діалоги, байки, лірика й епістолярій Г. Сковороди та широкий пласт греко-римської літератури (Езоп, Платон, Еврипід, Менандр, Бабрій, Горацій, Вергілій, Овідій, Теренцій, Сенека, Цицерон, Плутарх, Федр, Авіан та ін.). Предмет дослідження – формально-змістові трансформації античного дискурсу у творчості Г. Сковороди. Компаративне дослідження особливостей художнього сприйняття й інтерпретації українським митцем образів і мотивів античної літератури в поезії, байках, діалогах, листуванні пов’язане з визначенням типології їх використання, з’ясуванням характеру творчої рецепції та специфіки розуміння «вічних образів» античного походження, виявленням в тлумаченнях і переробках спільних з першоджерелом мотивів та своєрідності їх інтерпретацій. Методологія здійсненого компаративного дослідження пов’язана з використанням надбань герменевтики, рецептивної естетики, культурної антропології та теорії інтертекстуальності, що найповніше відповідають меті й завданням порівняльного літературознавства. Методологічним підґрунтям стали праці вітчизняних (О. Білецький, Т. Бовсунівська, Г. Вервес, Р. Гром'як, Т. Денисова, І. Зварич, М. Лановик, І. Лімборський, Д. Наливайко, А. Нямцу, Ю. Пелешенко) та зарубіжних учених (П. Берков, П. Брюнель, Р. Веллек, О. Діма, Д. Дюришин, В. Жирмунський, Ф. Жост, С.-Т. де Зепетник, Е. Касперський, Р.-Дж. Клементс, І. Неупокоєва, К. Пішуа, І. Шеврель). Теоретичну базу дисертації становлять фундаментальні дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних теоретиків компаративістики (Р. Барт, М. Бахтін, Л. Грицик, М. Зубрицька, В. Ізер, Ю. Кристєва, К. Леві-Строс, Д. Наливайко, А. Нямцу, О. Потебня, П. Рікер, Г. Р. Яусс); антикознавців (С. Аверинцев, М. Борецький, М. Гаспаров, М. Грабар-Пассек, О. Лосєв, В. Маслюк, Є. Мелетинський); сковородинознавців (Д. Багалій, І. Іваньо, Є. Махновець, Л. Софронова, М. Попович, Л. Ушкалов, Д. Чижевський). Наукова новизна роботи. Дисертаційне дослідження має кілька аспектів новизни: осмислення національних традицій потрактування античних міфологем у поезії українського бароко; виявлення елементів софістики та візантійського екфразису в діалогах Г. Сковороди; окреслення парадигми художньої рецепції «вічних образів» давнини в його творчості; розгляд греко-римських сюжетів у репродукованих мислителем емблемах зі встановленням книг-першоджерел та гравюр-прототипів; студіювання обмеженого рамками античної культури імагологічного дискурсу Г. Сковороди; з’ясування ставлення українського митця до греко-римської драматургії та джерел запозичення окремих епізодів з античної драми; аналіз перекладених Г. Сковородою уривків із шостої книги «Енеїди» Вергілія та фрагмента з поеми Овідія «Фасти», який продемонстрував відчутні форми барокової стилізації першотворів; вивчення сковородинівської поезії як складника «риторичної епохи»; виявлення залежності його пейзажної лірики від усталеної буколіко-пасторальної традиції; осмислення наративного прогресу горацієвого дискурсу в ліриці Г. Сковороди 1760-х рр. Уперше представлено генологічне дослідження байок Г. Сковороди на структурному (долітературна байка), тематологічному (Езоп) та лексикографічному рівнях (Федр, Бабрій, Авіан), укладено словник частотного вживання іменників у байках Г. Сковороди й зведені таблиці та графіки, які в порівняльному ракурсі відображають типологію застосування лексем за семантичними класами й розрядами в оповіданнях античних байкарів і Г. Сковороди. В доробку українського мислителя встановлено відчутне домінування концептів, пов’язаних з одним із найголовніших філософських понять – категорією волі, досліджено специфіку її філософсько-естетичного осмислення. Практичне значення дослідження. Наукові результати дисертації можуть використовуватися при написанні монографій, створенні навчальних програм, спецкурсів та посібників з давньоукраїнської літератури (зосібна в питанні її зв’язків з античною спадщиною), порівняльного літературознавства (з виходом на імагологію, міжкультурну комунікацію та специфіку художньої рецепції іншомовних творів) і сковородинознавства. Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження та їх публікації у наукових виданнях виконані автором особисто. Апробація роботи. Викладені у дисертаційному дослідженні тези були апробовані на наукових конференціях: «Парадигматика сучасної компаративістики й міжнаціональні контексти української культури» (Київ, 2007), «Учення Григорія Сковороди про дух, духовність та істину: Історія і сучасність» (Суми, 2007), «Міжнародні славістичні читання пам’яті ак. Л. А. Булаховського» (Київ, 2007, 2008, 2009), «Слов’янські читання» (Ізмаїл, 2007), «Сковородинівські читання» (Переяслав-Хмельницький, 2007, 2009), «Культура народов Причерноморья с древнейших времен до наших дней» (Сімферополь, 2007, 2008, 2009), «35 години катедра Обща и сравнителна литературна история» (Велико Тирнове (Болгарія), 2007), «Міжкультурні комунікації: Ноосферна парадигма в мові» (Алушта, 2008), «Крым и мировая литература» (Гурзуф, 2008), «Українська література: Духовність і ментальність» (Кривий Ріг, 2008), «Дні науки в НаУКМА» (Київ, 2009), «Славянские языки и культуры в современном мире» (Москва, 2009), «Історія релігій в Україні» (Львів, 2009), «Україна і Німеччина: Етно-культурні, лінгводидактичні та мистецько-духовні обміни, взаємозв’язки та взаємовпливи» (Кривий Ріг, 2009), «Слобожанщина: літературний вимір» (Луганськ, 2010), «Міжкультурна комунікація: Мова – культура – особистість» (Острог, 2010); методичному семінарі «Педагогічні погляди Г. С. Сковороди в розвитку сучасної освіти» (Ізмаїл, 2010). За результатами дисертаційного дослідження у фахових літературознавчих виданнях опубліковано 22 наукові праці, зокрема монографію «На перехресті епох: антична література у творчості Григорія Сковороди» обсягом 22, 5 друкованих аркушів. Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 436 сторінок, 361 з яких займає основний текст. Додатки містять репродукції аналізованих у дисертації емблем-малюнків Г. Сковороди; вперше укладений автором дисертаційної праці словник частотного застосування іменників у байках Г. Сковороди та зведені таблиці й графіки порівняльного вживання лексем за семантичними класами та розрядами в оповіданнях античних байкарів і Г. Сковороди. Список використаної літератури налічує 451 позицію. 2010-12-14T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/1151 Морфологія українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю Колесников, А.О.; Kolesnykov, A.O. Дисертацію присвячено описовому та лінгвогеографічному дослідженню морфології українських новожитніх говірок латерального полімовного і полідіалектного ареалу межиріччя Дністра і Дунаю, їх класифікації за генетичними та динамічними ознаками. Запропоновано методику вивчення переселенських говірок в інтерферентному середовищі із залученням функційного, комунікативного, когнітивно-дискурсивного підходів, соціолінгвістичної характеристики та біхронного картографування. Обґрунтовано евристичний потенціал суперечливих відомостей, отриманих на підставі діалектних текстів і відповідей на спеціально укладену програму, як джерела інформації про говірки та їхню динаміку. На основі морфологічних маркерів розмежовано серед досліджуваних говірок ареалу діалектні мікросистеми основної (давнішої) і новішої формації, моногенні, полігенні та мішані. Визначено генетичні типи говірок, диференціацію в межах цих типів, ступінь їх редукції та взаємодію в ареалі. Констатовано збереження ознак материнських говірок та поступове вирівнювання моногенних говірок під дією південнобесарабського типу та літературного стандарту. The thesis deals with the investigation of the Ukrainian dialects’ morphology on the basis of lateral multi-lingual and multi-dialectal area between the Danube and the Dniester rivers (BDD); the research is done descriptively and linguageographically. The genetic and dynamic characteristics, the classification of the Ukrainian dialects of above-mentioned region, the peculiarities of the language systems’ behavior of a lateral area are defined in it. The study is differed by the application to contradictory data of dialectal texts and program as a source of linguistic information about dynamics, status of dialectal phenomenon and character of its standardization. Due to a new methodology which takes into consideration the combining dialectal textography and special developed program, the author had succeed in illustrating the status of dialectal feature and stages of dialectal genesis; in making every dialect with repeated information control for the purpose to fix the dialectal facts more clearly; in taking into account and comprehension of different time slices material; in dialect description as a real communicative system, which develops in time and in territory under impact of peculiar local and changeable ethnic language situation; in orientation to the system approach and consistent description, which causes attraction of many linguistic philosophies and theories (structural, functional, communicative, cognitive, sociolinguistic) more completely. It detailed description of the morphology of the Ukrainian dialects of BDD and their first classification is presented in this work. Trying to describe every concrete emigrant dialect and their groups in the area and compare with over dialectal model gave the opportunity to expose the specificity of dialectal language in interfering area and of the new formation dialects, to conclude the principal pattern unity of different national language idioms with the possibility of mutual projection of dynamics’ vectors and tendencies observations for the purpose to forecast. The Ukrainian BDD dialects typology creation actualized the problem of not only the languages but also dialectal types, especially those which are not intensively interacted on a mother territory, the problem of their dynamics. Maintaining the genesis markers the Ukrainian dialects of this region demonstrate the dynamics of all grammatical classes. The morphological analysis and mapping affirmed the expediency of microsystems division according to the time of generation on primary (nearly 200 years and more in area) and newer formation (nearly 60 years in area), according to the origin character on mixed (background which is a territory of monogeneous microsystems mosaic) and monogeneous (and with the monogeneous features), and also the separation among the latter North-Bessarabia, Zakarpatskiy, West-Polissya, East-Polissya, Middle-Dnieper, Slobozhanskiy dialectal types. Besides, they made the classification of heterogeneous dialects, establish the degree of their relation and describe microareas. Admitting the main role in formation of BDD’s language landscape especially inhomogeneous transitional microsystems situated near Podillya and steppe dialects, we also pay our attention to the potential influence of the North-Bessarabia dialectal type. However the area is also essentially determined by specific mixed dialects, which are not neatly correlating with mother archetypes now. Most of their features have appeared as a result of dialectal creating process, characterizing by the competition of the South-East, the South-West and the Northern features. Not only the list of demonstrated differentiative features of such dialects, but regularity of their realization in speech, totality of dynamic markers enabled the distinguishing of four microareas in BDD: 1) Higher Danube dialects (a steppe type dominates, the South-West elements grade); 2) Central dialects (Belgorod-Dnistrovsky region, Tatarbunary and Sarata regions) (comparatively equal mixture of different proportion and mild activity of morphological dialectal genetic markers of Podillya, steppe, middle-Dnieper and other components); 3) Seaside dialects of Belgorod-Dnistrovsky region (the North and the South-Western features show on steppe background more regularly); 4) North-Western dialects (the development of many microsystems of Tarutino region is caused by huge influence of dialects with some traits of monogeneousness of South-Western Bukovina-Podillya origin, considerably larger than in Belgorod-Dnistrovsky, Tatarbunary and Sarata regions). These types of heterogeneous dialects are separated by mosaic of monogeneous microsystems of primary formation and mono- and multigeneous dialects of newer one. Almost all dialectal massive of the latter type (it may be qualified as the fifth microarea, which development is defined by the West-Polissya and, locally, Zakarpatskiy dialectal types) covers Artsyz and partially Tarutino regions. The general tendency of the development of all dialectal types is adjusting to the West-Steppe South-Bessarabia type. The important factor of dynamics is a literary standard which keeps and stimulates some changes in dialects. Besides the towns, the centers of literary waves’ irradiation are the dialects of a newer formation as literary language is a standard which is oriented on a native speaker, which is especially very different from literary language dialectal types or other dialects’ surroundings. According to the degree of reduction the stable microsystems with low reduction, minimal level of dynamics and unstable ones with higher degree of reduction, considerable level of dynamics are selected. The latter is very sensitive to the ethnic language situation, language and educational politics in a region. 2015-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/1139 Граматика говірки у світлі тексту Делюсто, М.С.; Delyusto, M.S. У дисертації вперше в україністиці здійснено опис морфологічної системи окремої української говірки на базі розробленої методики її дослідження на підставі свідчень діалектних текстів. Обґрунтовано принцип системності у вивченні граматики українських діалектів, запропоновано функціональний та комунікативний аспекти її аналізу. Інноваційним є застосування інваріантної моделі-матриці для опису всіх частин мови говірки; проаналізовано функціонування лексико-граматичних розрядів та граматичних категорій у межах частин мови; встановлено центральні та периферійні морфологічні явища у діалектній системі на основі частотності їх уживання; виявлено функціональну лакунарність як особливий маркер діалектної словозміни та схарактеризовано її типи; створено модель опису морфологічного рівня діалектів, яка може бути використана у дослідженні інших українських говірок. У праці розширено відомості про граматичну структуру українських говірок межиріччя Дністра і Дунаю; встановлено, що граматичну систему наддунайської говірки визначає історичний розвиток української мови, а не вплив сусідніх говірок; упорядковано діалектну текстотеку, що є джерелом подальшого дослідження інших мовних рівнів говірки с. Шевченкове Кілійського р ну Одеської обл. The dissertation deals with a complex description of the morphological system of an individual Ukrainian dialect based on the dialectal texts. The author gives reasons for the necessity to apply a systematic principle in grammar studies and to focus on the functional and communicative aspects in analysing their grammatical peculiarities. An invariant matrix model is devised and employed innovationally for a consistent description of all the parts of speech of the dialect. The author distinguishes central and peripheral morphological phenomena of the dialect system on the basis of frequency of occurrence; analyses lexico-grammatical word classes and grammatical categories of the parts of speech; identifies functional lacunas as specific markers of dialect paradigms and characterizes their types. The suggested tools of the morphological level description is applicable for analysis of other Ukrainian dialects. The investigation gives new evidence about the grammatical system of the Ukrainian steppe dialects spread in the area between the Danube and the Dniester rivers, proving that the grammatical system of the dialect spoken in the v. Shevchenkove, Kiliya district, Odessa region is determined by the historical development of the Ukrainian language rather than the influence of neighboring dialects. The paper contains dialectal texts, which can be a source of a further research focusing on dialectal peculiarities of other language levels. 2010-01-01T00:00:00Z http://hdl.handle.net/123456789/677 Творчість Павла Филиповича в контексті літературного процесу 20-30-х років ХХ століття Райбедюк, Г.Б.; Raibeduk, G. Диссертация посвящена исследованию литературоведческой деятельности и художественного творчества П. Филиповича. В работе впервые предпринята попытка комплексного синтетического рассмотрения наследия писателя с позиции сегодняшнего дня. Автор анализирует творчество П. Филиповича в связи с теоретическими взглядами и художественной практикой других украинских неоклассиков в контексте отечественной и европейской литературной традиции. The thesis is dedicated to the research of the critical activities and literary works of P. Fylypovych. The complex synthetical consideration of the writer's legacy from the present day's point of view was attempted for the first time. The author analyses the works of P.Fylypovych in connexion with the theoretical points of view and literary practice of other Ukrainian ne'w classics In the context ofanative aid European literary tradition. 1996-01-01T00:00:00Z