Зв'язок рівня самооцінки дітей старшого дошкільного віку й стиль дитячо-батьківських відносин

Abstract

Дошкільний період – час інтенсивних новоутворень в емоційній сфері. Можна виділити наступні напрями досліджень емоційного розвитку дошкільників: ідентифікація і розуміння емоцій; рефлексія; емоційна саморегуляція; емоційна експресія; емпатія і формування соціальних емоцій. Метою дослідження було теоретично дослідити та емпірично дослідити чинники, форми зв’язку рівня самооцінки дітей старшого дошкільного віку и стиль дитячо-батьківських відносин. Об’єктом дослідження виступила самооцінка дошкільників як соціально-психологічний феномен. Предметом дослідження – особливості зв’язку рівня самооцінки дітей старшого дошкільного віку и стиль дитячо-батьківських відносин. Кваліфікаційна робота вміщує таки етапи дослідження: 1) Проаналізовано поняття «самооцінка»: психолого-педагогічний та науковий погляди. З’ясовано, що якщо в ранньому дитинстві спостерігається формування зачатків самооцінки дитини, то вже у старшого дошкільника формується ставлення до себе і навколишнього світу – з’являється самооцінка в психологічному сенсі. 2) Приведена узагальнена характеристика формування самооцінки у дітей дошкільного віку. Визначено, що в даний час дослідження з проблеми волі зазнають якісні зміни: частіше вивчаються роль самооцінки в життєдіяльності людини, їх формування, особливості становлення в різному віці. 3) Проведено аналіз впливу рівня самооцінки дітей старшого дошкільного віку на готовність до шкільного навчання. Виділено, що позитивна і адекватна самооцінка дошкільника є важливою частиною мотиваційної готовності до шкільного навчання. 4) Охарактеризовані особливості дитячо-батьківських відносин у дітей старшого дошкільного віку, та визначено, що спостереження за спілкуванням дитини з батьками і його вивчення дозволило вітчизняним і зарубіжним дослідникам судити про наявність в дитячо-батьківських спілкуванні маніпуляцій, тобто прихованого управління поведінкою опонента. 5) Розкрито вплив дитячо-батьківських відносин на вибудовування взаємних комунікацій старших дошкільників та на рівень їх самооцінки, виділено, що на противагу «об’єктному» відношенню, в якому дитина виступає найчастіше як об’єкт медичних, педагогічних та інших впливів. 6) Проаналізована емоційна саморегуляція дошкільнят і дитячо-батьківських відносин, зроблено висновки, що батькам дошкільнят з низькою самооцінкою притаманне переважання контролю за вчинками і процесом розвитку дітей. 7) Описані принципи організації та проведення формувального етапу дослідження рівня самооцінки та типу дитячо-батьківських відносин, виділено, що низька самооцінка формується під впливом негативних форм дитячо-батьківських відносин, але за умови, що відношення обох батьків матимуть схожий негативно спрямований тип батьківського ставлення до дитини. 8) Окреслена серія заходів та прийомів, які було впроваджено з метою підвищення рівня самооцінки дошкільнят. 9) Проаналізована ефективність впроваджених заходів. Зроблено висновки, що механізмами формування адекватної самооцінки дітей виступають: звірення; інтерперсональний вплив; зворотній зв’язок; перенесення способів оцінки з одного виду діяльності на інший.