Особистісне начало та ідеї виховання в епістолярній спадщині Д. Дідро та Г. Сковороди

Abstract

Лист – безпосереднє відображення природного комунікативного акту, який реалізується в найбільш прямій формі і не обтяжується жанровими обмеженнями, які накладаються усіма іншими різновидами творчої діяльності. Епістолярний жанр – це жанр, близький по своїй поетиці оповідним жанрам, що має яскраво виражену специфіку: наявність в творі автора і адресата, досить вільну композиція і наявність стійких композиційних елементів (дати, місця написання листа, звернення до адресата на початку і в тексті листа , запевнення в дружбі і повазі в кінці послання), стильове і тематичне розмаїття, яскраво виражену індивідуальність автора. Листи, залишаючись фактом приватного життя, надають можливість більш точно зрозуміти естетичні й суспільно-політичні погляди автора, розшифрувати задуми написання того чи іншого твору. Однак варто зазначити, що проблема дослідження епістолярію в творчості Д.Дідро та Г.Сковороди розкрита недостатньо, що обумовлює актуальність теми дослідження. Духовна та творча спадщина і Григорія Сковороди, і Дені Дідро уже понад два сторіччя є об’єктом уваги дослідників. Образи письменників (як особистості й як митці) стали легендарними кожен в своїй країні, адже їм обом вдалося залишити слід у розбудові етико-гуманітарних традицій світового та національного письменства. Новітні літературознавчі дискурси (М.Жулінський, П. Кононенко, Л.Махновець, Г. Сівокінь, Д. Налівайко, В. Шевчук) характеризуються пошуками певних підходів до осмислення творчого феномена Г.Сковороди, даліється однобічність аналізу епістолярної спадщини, упередженість оцінок. Зважаючи на багатовимірну та суперечливу рецепцію творчості і Дені Дідро, і Григорія Сковороди, доречно зробити спробу виявити загальну тенденцію дослідження саме епістолярної спадщини обох майстрів слова. Слід зазначити, що листування письменників – неоднорідне художнє явище, яке містить чимало під жанрових розгалужень, вартісних для дослідження, тому обмежуватися лише одним принципом під час визначення типологічної ієрархії епістолярного жанрового комплексу письменника недоцільно. Отже, ми пропонуємо керуватися літературознавчими принципами та комплексним підходом до визначення типології всієї епістолярної спадщини митця, а не лише окремих циклів його кореспонденції. Саме тому серед ключових факторів під час дослідження письменницьких листів необхідно брати до уваги: детальне вивчення композиції авторських листів, цілісність змісту і форми; авторську манеру і стиль зображення подій крізь призму сприйняття їх автором, пережити емоції та враження від цих подій; функціональні між жанрові та стильові домінанти, інколи – це зрощення кількох жанрів, які важко виокремити; адресатно-рецептивний зв`язок між дописувачами, суб`єктивну спрямованість. Після дослідження епістолярної спадщини Д.Дідро та Г.Сковороди зрозумілим стало те, що тематика їх листів різна. Але письменники співзвучні між собою у тому, що вважають освіту та працю важливими складовими у житті людини. У ході дослідження зроблені висновки про те, що епістолярний жанр переживає не найкращі часи, але письмове мовленнєве спілкування залишається необхідним для людини. Листи відображають не лише наше ставлення один до одного, до дійсності що нас оточує. Вони часом змушують замислитися про вічне і неминуще. При цьому епістолярій не зникає, лист в його традиційному вигляді не йде, а лише видозмінюється. Однак цей факт зовсім не означає його повну мутацію, можливо, це тільки пристосування до нових технічних умов.