Вплив психологічного благополуччя на процес атрибуції у дорослих

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Нестабільність економічних інститутів, фінансова напруга, зниження рівня та якості життя населення викликали в останні десятиліття великий науковий інтерес до проблеми психологічного благополуччя особистості як необхідної умови її психологічної безпеки. Феномен психологічного благополуччя не випадково став предметом дослідницької уваги психологів, які наголошують на необхідності виявлення механізмів і факторів розвитку внутрішньої рівноваги особистості, психічного здоров’я та його складових, визнаючи емоційно-оцінний зв’язок що лежить у його основі і регулює моделі поведінки індивіда в пошуках зони комфорту та відчуття щастя. 2. Проаналізована наукова література щодо психологічного благополуччя та атрибуції особистості. Категорія психологічного благополуччя особистості тісно пов’язана з уявленнями про гармонійне та повноцінне існування людини, з ключовими положеннями щодо розуміння особистості та її розвитку в різних філософсько-психологічних концепціях: у психодинамічному підході (А.Адлер, Дж. Боулбі, З. Фрейд, Е. Фромм, К. Хорні, Е. Еріксон, К. Р. Юнг), екзистенціально-гуманістичному напряму в психології (Дж. Бьюдженталь, А. Лэнгле, А. Маслоу, Р. Мей, К. Роджерс, В. Франкл), у сучасній позитивній психології (В. Бонивелл, П. Вонг, М. Селигман). Українські науковці сьогодні вивчають психологічне благополуччя у контексті: посттравматичного життєтворення (Т. М. Титаренко); аксіологічного виміру крізь призму якості життя (Ж. П. Вірна); його специфіки у учасників антитерористичної операції (І. В. Ващенко, А. Б. Коваленко); соціальних потреб (Т. В. Данильченко) тощо. Проблема атрибуції, яка на сьогодні представлена досить великим переліком досліджень, пов’язаних із розглядом таких феноменів, як відповідальність за успіх чи невдачу (В.С. Агєєв, О.О. Гулевич, О.І.Погорєлова), міжособистісне сприйняття (Г.М. Андрєєва), стиль атрибуції (М.О. Батурін, Д.О. Цирінг), мотивація діяльності (М.М. Далгатов, Х. Хекхаузен; і поведінки (Р. Франкін), особистісні якості (В.О. Дмитрієва), локус контролю (О.П. Бєлінська, О.О. Тихомандрицька). 3. Уточнено поняття «благополуччя», «психологічне благополуччя», «атрибуція». Під благополуччям розуміємо переживання задоволеності собою, навколишнім середовищем в цілому та його окремими сферами, пов’язаними з цінностями та потребами, яке оцінюється на основі соціального порівняння та розкриває повноту самореалізації особистості в конкретних життєвих умовах та обставинах. Психологічне благополуччя особистості – це складне психологічне утворення, що включає емоційний, когнітивний і конативний компоненти, яке формується в процесі соціально-психологічної діяльності, в системі реальних відносин особистості до об’єктів навколишньої дійсності на основі їх соціально-психологічних установок, цінностей, стратегій поведінки. «Атрибуція» розглядається як приписування соціальному об’єкту, що сприймається та оцінюється, властивостей, якостей, які при безпосередньому сприйнятті не представлені в поточній ситуації взаємодії та не виявилися в достатній мірі у попередніх випадках контакту. Атрибуції визначаються як причинно-наслідкові (каузальні) пояснення певних подій, процесів або фактів, тоді як стилі атрибуції розглядаються як індивідуальні тенденції робити подібні атрибуції в різний час, у різних місцях і ситуаціях. Представлено узагальнення щодо оптимістичного (егоїстичного), песимістичного та ворожого атрибутивних стилів. 4. У психологічній літературі з питання з проблеми благополуччя наводяться різні класифікації його факторів, серед яких виділяють: об’єктивні (соціальні, матеріальні, фізичні, трудові, життєві) та суб’єктивні (екстраверсія, невротизм, відкритість до досвіду, впевненість у собі). 5. Проведено кількісний та якісний аналіз результатів експериментального дослідження щодо вивчення особливостей психологічного благополуччя дорослих осіб, за результатами якого зроблено наступні висновки: більшість досліджуваних мають середній рівень психологічного благополуччя, вони визначають себе психологічно благополучними у особистісному зростанні та самосприйнятті, мають позитивні відносини з оточенням, виявляють автономію, управляють середовищем та мають цілі у житті. Дорослі люди визнають себе найменш психологічно благополучними тоді, коли потрібно справлятися з повсякденними справами та управляти навколишнім світом. При цьому були виявлені досліджувані дорослого віку з низьким рівнем психологічного благополуччя як інтегрального показника повноцінного функціонування особистості. Аналіз результатів дослідження показав, що за шкалою «час невдач» достатньо велика кількість досліджуваних характеризуються оптимістичним атрибутивним стилем, тобто впевнені в постійності позитивних подій та стабільності їх причин, і навпаки – в непостійності негативних й тимчасовості подій. При цьому були виявлені особи з песимістичним атрибутивним стилем, що характеризується високою персоналізацією негативних подій, приписуванні причин невдач самому собі і низькою персоналізацією позитивних подій, пов’язаною з приписуванням причин зовнішнім, незалежним від людини обставинам. 6. Проаналізовано підходи та методики корекції психологічного благополуччя особистості, створення програми оптимізації особистісного благополуччя. Було надано програму тренінгів покращення, підвищення та збереження благополуччя особистості.