Індивідуальна форма навчання історії як чинник оптимізації освітнього процесу основної школи

Abstract

Освіта як головний засіб соціального розвитку особистості має зазнавати змін залежно від запитів сучасного суспільства. Вибір теми дослідження був зроблений з урахуванням того, що теорія педагогіки не завжди має готові відповіді на запити практики, але разом з тим існує об'єктивна необхідність розробки теоретично вивіреної позиції щодо формування індивідуальної складової системи освіти. У магістерській роботі визначено теоретичні та практичні основи розвитку категорій і форм індивідуалізованого навчання. Під час проведення кваліфікаційного дослідження вивчено наявну наукову літературу та джерельну базу з теми дослідження; досліджено сутність та управління індивідуальною формою навчання; обґрунтовано складові інноваційної компетентності вчителя історії; розглянуто процес і напрями реалізації принципу індивідуалізації та диференціації навчання історії; здійснено експериментальну перевірку ефективності провідних різновидів індивідуальної форми навчання історії в ЗЗСО. У магістерській кваліфікаційній роботі використано метод порівняння в спостереженні за повторюваними явищами і виділення спільних і відмінних рис з метою надання більш детальної характеристики кожного досліджуваного об'єкта. Задіяно метод аналогії в перенесенні подібності і ознак одного об'єкта дослідження на інший за умови їх зовнішньої схожості. Метод типології використаний у дослідженні розумових об'єктів науковцем, виходячи з трактування типу як ідеальної конструкції, яка відображає найбільш важливі риси і зв'язку досліджуваного явища. Системний метод застосовано у виокремленні елементів, які входять в систему; аналізі характеру відносин між елементами, вивченні взаємодії системи з зовнішнім середовищем. Проведено узагальнення продуктивності індивідуального навчання історії та визначення шляхів підвищення рівня його результативності. Досліджено сутність процесу індивідуалізованого навчання. Обґрунтовані складові інноваційної компетентності вчителя історії, які безперечно посилюють дієвість індивідуального навчання. Розглянуті теоретикометодологічні та практичні засади реалізації індивідуального навчання історії. Реалізовано експериментальну перевірку результативності індивідуального навчання історії в межах впровадження власних теоретичних напрацювань у практичну педагогічну діяльність.