Гендерні особливості прояву лідерства у студентської молоді

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: Виявлена актуальність та проблеми дослідження. На фоні глибоко вкорінених традицій та реалій розвитку сучасного українського суспільства постає нагальна потреба у створенні системної концепції жіночого та чоловічого лідерства, яка б враховувала соціально-психологічні умови самоактуалізації та детермінанти розвитку лідерського потенціалу кожної особистості незалежно від статі. Рівноправна участь жінок і чоловіків в усіх сферах суспільно-державного життя, досягнення ними фактичної, а не лише декларованої рівності в соціальній, економічній, правовій і політичній сферах є важливими умовами і гарантіями утвердження демократії в Україні. Актуальність дослідження даної проблеми залишається ще у зв’язку з тим, що в суспільстві відбувається процес вирівнювання соціальних прав чоловіків і жінок, а також із явищем, яке загострюється, «стираючи» традиційні ролі чоловіків і жінок. Отже, ці соціальні процеси призводять до зміни у свідомості людей традиційних уявлень про лідера та його роль. Проаналізована наукова психологічна література. Інтерес до вивчення гендерних проявів лідерства вперше виник у зарубіжній психології. Серед основних авторів можна назвати А. Ерхарда, С. Берна, Дж. Ґрієна, П. Друкер, С. Жаклін, А. Клерк, Г. Кунц, К. Левін, Е. Маккобі, Е. Міллард, Б. Мун, Р. Стогділл, Дж. Террі, С. Туорі, А. Фейнгольда та ін. Нині в українській психології також розвивається гендерна психологія. Особливу увагу в працях таких вітчизняних психологів, як В. Васильєва, А. Весельської, О. Вороніна, С. Загурська, Л. Карамушка, І. Кльоціна, Л. Кормич, М. Нестеренко, В. Олійник, Н. Підбуцька, О. Посуховська, Н. Руденко, В. Спіцина, П. Терзі, Л. Усанова, В. Ярошенко та ін., приділено дослідженню гендерних особливостей лідерства в різних соціальних групах. Вивченням лідерства у сфері вищої освіти займалися такі вчені як Т. Бендас, В. Врум, Д. Джонсон, Л. Новохацька, О.С. Пономарьова, М. Сікач, А. Чірікова, Ф. Хміль Емпіричним дослідженням виявлено відсутність значущих відмінностей у прояві лідерських якостей за статтю – у чоловіків і жінок (за методикою Є. Жарікова, Є. Крушельницького). У чоловіків сильніше виражена така якість, як «уміння володіти собою». Це характеризує чоловіків як наполегливих, здатних контролювати свої емоції, ефективно розпоряджатися часом; для жінок характерний більш виражений творчий підхід до вирішення складних ситуацій і професійних завдань, люблять шукати та пробувати нове, легко захоплюються новою справою при прийнятті рішення, перебирають кілька варіантів; жінки мають більш виражені «організаторські здібності», ніж чоловіки. Це проявляється в тому, що жінки прагнуть до злагодженої командної роботи, намагаються досягти порозуміння і знайти спільну мову у стосунках з людьми, добре відчувають і вгадують настрої своїх колег. Так, виявлено характерні відмінності за окремими показниками організаторських та управлінських здібностей, але не виявлено достовірних відмінностей у підсумковому рівні вираженості лідерських здібностей у хлопців і дівчат. В результаті кількісного та якісного аналізу виявлено, що: чим більше прояв маскулінності у чоловіків, тим більше виявляються їхні лідерські якості, водночас чим менше фемінних якостей виявлено у жінок, тим більше проявляються лідерські якості у них. Чим вище індекс маскулінності у чоловіків і жінок, тим краще вони вміють володіти собою і зберігати самовладання в складних ситуаціях. Чим вищі показники жіночності у чоловіків, тим більше вони схильні до творчого підходу до вирішення завдань. Вроджена емоційність чоловіків, емпатія дозволяє їм шукати і пробувати щось нове, в тому числі вибирати творчі професії. Високий ступінь андрогінності, тобто прояв чоловічих і жіночих рис, сприяє розвитку у жінок таких лідерських якостей, як «уміння працювати з групою», тобто сприяє тому, що андрогінні жінки будують ефективні міжособистісні стосунки в групі, засновані на довірі, взаємопідтримці та розумінні поставлених завдань. Розроблені практичні рекомендації містять аналіз психолого-педагогічних умов створення такого освітнього середовища, яке сприятиме розвитку лідерських, комунікативних та організаторських здібностей студентської молоді.