Колоративи в мовотворчості поетів Придунав’я

Abstract

Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Основний зміст роботи викладено на 82 сторінках. Список використаних джерел та літератури має 111 позицій. Метою дослідження є вивчення лінгвістичної складової кольоропозначень у мовотворчості поетів Придунав’я із лінгводидактичним застосуванням результатів дослідження. У роботі розв’язуються такі завдання: виявлення й опис хроматизмів у поетичному мовленні поетів нашого краю; частотність використання ними лексики на позначення кольору; дослідження особливостей функціонування колірних найменувань та їх художньо-образний потенціал; надання рекомендацій щодо студіювання кольороназв на уроках зв’язного мовлення та у шкільній позакласній роботі. Об’єктом дослідження є колороніми в поетичному мовленні бессарабських поетів, а предметом – специфіка семантики та функціонування хроматизмів. У кваліфікаційній роботі використовуються такі методи вивчення: естетичне спостереження над словом у художньому тексті, компонентний аналіз, описовий, контекстний та квантитативний методи. Актуальність дослідження зумовлена недостатністю праць, присвячених вивченню мовотворчості регіональних поетів Придунав’я, зокрема студіюванню саме хроматичної лексики. Наукова новизна полягає у спробі опису лексичних кольоронімів на основі аналізу поезії поетів Подунав’я. Практичне значення полягає в тому, що її результати можуть слугувати базою для подальших наукових напрацювань, а також при вивченні колоративів на уроках розвитку зв’язного мовлення з української мови, а також на заняттях у шкільній позакласній роботі. Джерельною базою слугують поетичні збірки М. Василюка, В Виходцева, Т. Кібкало, окремі вірші Г. Лисої, В. Сімейка, В. Реви, надруковані в навчальному посібнику-хрестоматії з літератури рідного краю «Поміж Дунаєм і Дністром». У першому розділі «Аспекти студіювання кольороназв в українській мові», що має теоретичний характер, здійснено аспектуалізацію студіювання хроматизмів; прокоментовано неодностайність поняття колоративу; з’ясовано специфіку його функціонування у художньому, зокрема й поетичному тексті. Другий розділ «Хроматизми у мовотворчості бессарабських поетів» присвячений описові функціонування колоративів у віршовому мовленні поетів Придунав’я; доведено, що хроматизми утворюють лексико-семантичну групу; встановлено системи колірних лексем та їх домінантність та периферію у мовотворчості В. Виходцева, М. Василюка, Г. Лисої, В. Реви, В. Сімейка, Т. Кібкало. У третьому розділі «Колірна лексика у віршах поетів Придунав’я: лінгводидактичний аспект» представлено специфіку студіювання хроматизмів на уроках зв’язного мовлення з української мови; подано вправи і завдання; висвітлено шкільну позакласну роботу на заняттях лінгвістичного гуртка.