Класифікація і взаємодія мовних значень в українській мові

Abstract

Кваліфікаційна робота має таку структуру: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, дві схеми, один рисунок. Обсяг її основного тексту становить 92 сторінки. Актуальність дослідження зумовлена тим, що на новому етапі розвитку українського мовознавства відбувається утвердження, більш системне застосування підходу до мови як семіотичної системи, що за допомогою формальної сторони мовних знаків, реалізуючи комунікативну й когнітивну свої функції, відображає позамовну дійсність. Мета праці – класифікувати мовні значення в системі української мови відповідно до семантичних, синтактичних і прагматичних проявів мови як знакової системи, запропонувати шляхи розв’язання низки проблем лінгводидактики, пов’язаних із поясненням понять «лексичне значення», «граматичне значення», «морфологічне значення» тощо. Об’єктом дослідження є система і структура мовних значень в українській мові у його зв’язку із системою і структурою мовних форм, що їх виражають у мові та мовленні. Предметом дослідження є мовне значення в системі українській мові, розглядуване у таких аспектах семіотики, як семантика, синтактика й прагматика, його зв'язок з позамовною дійсністю, мисленням людини, мовленнєвою діяльністю людини з огляду на її роль у пізнанні позамовної дійсності. Методологія дослідження. У дослідженні реалізовано семіотичний підхід до мови, а також використані методи функційної лінгвістики та описовий метод із застосуванням прийомів зовнішньої та внутрішньої інтерпретації. Теоретична значущість обраної теми полягає в тому, що в процесі її розпрацювання буде внесено корективи в наявні класифікації мовних значень, запропоновані власні типології семантичної сфери української мови, а саме на віднесеності мовних явищ до семантичної сфери й побудована теорія граматики та лексикології. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути застосовані для поліпшення процесу унормування й кодифікації української мови, викладання її в закладах освіти, для удосконалення таких прикладних галузей лінгвістичної науки, як лексикографія, правопис, описова граматика та лексикологія, лінгводидактика. Перший розділ «Мовне значення в наукових інтерпретаціях» присвячено висвітленню проблеми поняття «значення» у філософському та психологічному аспектах, характеристиці цього феномена в лінгвосеміотиці, з’ясуванню специфіки семантики мовного знака, опису взаємодії мовного мислення і мовного значення тощо. У другому розділі «Проблема класифікації мовних значень» представлено типологію мовних значень за рівнями мови, визначено диференційні ознаки лексичного і граматичного значень, подано типологію лексичної семантики. Третій розділ «Мовна семантика і проблеми лінгводидактики» – методичного характеру. В ньому репрезентовано авторську концепцію ознайомлення учнів з мовним значенням на уроках української мови в закладах загальної середньої освіти. Висновки. Вчителеві слід бути готовим до труднощів під час пояснення (і засвоєння учнями) такої теми, як нульова морфема, нульове закінчення, оскільки це суперечить самоочевидній істині, що мовний знак повинен мати форму і значення. Тому зовсім уникнути повідомлення учням інформації про знаковий (семіотичний) характер системи української мови, про складний взаємозв’язок системи мовних значень і системи мовних форм, того, що мовне явище може бути більш системним і менш системним, а також асистемним, що співвідношення форми і значення може бути пропорційним і диспропорційним неможливо. І цю інформацію треба подавати і пояснювати.