Психологічні особливості синдрому емоційного вигорання у майбутніх психологів та шляхи його подолання

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Сучасне суспільство визнає, що професія психолога ставить певні вимоги до майбутніх спеціалістів, зокрема, робота з людьми вимагає особливої відповідальності та емоційного навантаження, яке може включати в себе небезпеку переживань, пов'язаних з робочими ситуаціями та високий рівень тривожності, що може виникнути внаслідок професійного стресу, тому для студентів – психологів ця проблема є дуже важливою. 2. Проаналізована наукова література щодо психологічних особливостей синдрому емоційного вигорання у майбутніх психологів. Проблему емоційного вигорання досліджували у своїх працях як зарубіжні, так і вітчизняні психологи, зосереджуючи увагу на структурі, змісті та методах діагностики. До числа таких дослідників відносяться В. Бойко, Н. Водоп’янова, М. Гриньова, С. Максименко, К. Маслач, В. Орел. Науковий інтерес також викликають дослідження, присвячені проявам емоційного вигорання у представників різноманітних професійних групп (В. Бойко, С. Н. Водоп’янова, І.Галецька, К. Маслач, О. Мірошніченко, М. Міщенко, Б. Перлман, Е. Хартман). 3.Уточнено поняття «емоційне вигорання». В роботі було надано визначення поняття «синдрому емоційного вигорання», як складного багатовимірного конструкту, довготривалу стресову реакцію, що виникає внаслідок впливу на особистість монотонних нервово-психічних навантажень у професіях, пов’язаних з міжособистісним спілкуванням, яке супроводжується емоційною насиченістю і когнітивною складністю. В роботі також було розглянуто такі фактори розвитку емоційного вигорання, як: особистісний (емоційна ригідність, низька самооцінка, високий рівень емпатії, реакція на стрес), рольовий (рольова невизначеність, низький соціальний статус) і організаційний (нестабільність заробітної платні, конфлікти з керівництвом і колегами). 4. Аналіз емпіричних даних виявив, що більшість досліджуваних має ознаки формування емоційного вигорання; за шкалами «напруження», «резистенція» та «виснаження» досліджувані мають середній та високий рівень, що свідчить про виснаження емоційних, фізичних та енергетичних ресурсів студентів-психологів. Більшість студентів справляються з труднощами, що виникають під час навчання, але стрес може частково переважати, приводячи до втрати інтересу до навчання. Хоча ця фаза знаходиться на стадії формування, деякі студенти вже виявляють виражений рівень цього явища, який виявляється у спустошенні та перевтомі, супроводжується розчаруванням та неможливістю зосередження на навчальному матеріалі. 5. В роботі досліджено методи та прийоми психологічної профілактики та корекції синдрому «емоційного вигорання» особистості. Серед основних методів виокремлюють організаційні та психопрофілактичні методи оптимізації функціональних станів для нейтралізації та управління професійним стресом. Було запропоновано програму профілактики синдрому емоційного вигорання у студентів – психологів, розроблено практичні рекомендації щодо створення умов для успішного запобігання синдрому емоційного вигорання у майбутніх практичних психологів. У програмі використовувалися міні-лекції, навчально-рольові ігри, групові дискусії, криголами та методи релаксації.