Психологічні чинники прокрастинації студентської молоді в умовах війни

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Прокрастинація, що визначається як постійне відкладання важливих справ з відчуттям дискомфорту та негативними емоційними переживаннями, є суттєвим фактором, який значно гальмує процес саморозвитку та заважає самореалізації особистості, а також виконанню запланованих цілей та планів. Ця проблема особливо актуальна в умовах студентського оточення, оскільки процес навчання характеризується умовами, що часто сприяють розвитку прокрастинації і можуть призводити до негативних наслідків у сфері навчання. 2. Проаналізована наукова література щодо психологічних особливостей прокрастинації. На даний момент існують різні напрямки дослідження прокрастинації, які включають в себе вивчення ситуативних причин цього явища (О. Грабчак, Н. Карловська, С. Б. Мохова, А. Н. Неврюєв); аналіз індивідуально-особистісних особливостей самих прокрастинаторів (О. Журавльова, К. Лей, Н. Мілграм); розгляд наслідків відкладання справ (В. М. Лугова, Т. Мотрук, Д. Стеценко, Г. В. Тарасевич, Є. В. Татарінова); дослідження взаємозв'язків між прокрастинацією та рівнем мотивації (Л. І. Дементій, К. В. Дубінін, А. А. Шиліна) та інші аспекти. 3.Уточнено поняття «прокрастинація». У психологічній літературі під поняттям «прокрастинація» розглядається свідоме, добровільне та ірраціональне відкладання задуманих дій, коли людина розуміє важливість стоячих перед нею завдань, але віддає перевагу виконанню інших справ, при тому це супроводжується внутрішнім дискомфортом і викликає негативні емоційні переживання. Аналіз психологічної літератури виявив, що класифікація різновидів прокрастинації включає п'ять основних її типів: побутову або щоденну; прокрастинацію в прийнятті рішень, навіть незначних; невротичну; компульсивну та академічну прокрастинацію. Також, автори виокремлюють два основні аспекти прокрастинації: відкладання виконання завдань і відкладання прийняття рішень. 4. Аналіз емпіричних даних виявив, що більшість досліджуваних студентів мають прояви прокрастинації на середньому та низькому рівні, у них спостерігається відсутність або слабка мотивація та контроль над своїми бажаннями, намірами і діями, вони часто відкладають виконання значущих завдань на майбутнє та виявляють потребу в зовнішній підтримці для збереження інтересу. Отримані дані вказують на конкретні прояви загальної прокрастинації серед респондентів, такі як: відсутність своєчасності у виконанні завдань; тенденція пропускати події у житті через недостатню підготовку; схильність виконувати все в останню мить або відкладати на завтра; відволікання на другорядні активності. 5. Аналіз психологічної літератури виявив, що в корекційній роботі зі студентами, які проявляють ознаки прокрастинації в повоєнні часи, можна використовувати різноманітні психотерапевтичні підходи, такі як когнітивно-поведінкова терапія, тайм-менеджмент і арт-терапія. Найбільш ефективним методом подолання прокрастинації є використання тайм-менеджменту, який включає в себе систему управління часом Б. Франкліна, матрицю пріоритетів Д. Ейзенхауера, часовий принцип В. Парето, систему АБВ-аналізу, метод Альпи.