Психологічні особливості розвитку емоційного інтелекту юнацького віку

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Сучасна стратегія навчання та виховання підростаючого покоління спрямована на гармонійний розвиток особистості, створення сприятливого освітнього середовища для розкриття та реалізації особистісного потенціалу всіх суб’єктів освітнього процесу. Якщо раніше вважалося, що емоції супроводжують лише когнітивні процеси людини, то сучасна психологія довела той факт, що емоційні реакції часто передують раціональним. Емоційність визнається ключовим фактором особистого успіху, важливішим за інтелектуальні здібності. Культуру емоцій ми розуміємо як інтегроване динамічне особистісне утворення, що має власну структуру. Ця структура являє собою систему знань про розвиток емоцій, умінь і методів аналізу емоцій, контролю над ними, надання емоційної підтримки людям, які звернулися за допомогою, розвиток яких загалом сприяє вербалізації емоцій, емоційній відкритості та емоційній співчуття. Проаналізована наукова психологічна література. Емоційний компонент виконує в структурі мотивації як інформативну, так і спеціальну функцію. Емоції, як частина мотивації, відіграють важливу роль у визначенні спрямованості поведінки та шляхів її реалізації (І.Д. Бєх, М.Й. Боришевський, Л.С. Виготський, Н.С. Дмитріюк, К.Е. Ізард, А.Н. Леонтьєв, А. Ленглі, Е.Л. Носенко, С.Л. Рубінштейн, К.Д. Ушинський). Вивченням можливості розвитку емоційного інтелекту (ЕІ) займалися такі вчені, як Н. Буркало, Т. Головань, Д. Гольман, В. Зарицька, Е. Карпенко, Н. Коврига, А. Костюк, О. Лящ, Г. Майер, Е. Носенко, П. Селовей Д. Слейтер та інші. Проблема розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці досліджується в сучасних психологічних дослідженнях Ю. Бреуса, О.І. Власова, Ж. Ігнатенко, О. Рева, М. Смульсон, М. Стасюк, Ю. Ступаченко. Незважаючи на численні проведені дослідження (Р.П. Вайсберг, С.А. Денхем, В.М. Холмогорова, Т.Р. Шрайвер), їх беззаперечну актуальність і практичне значення, проблема емоційного інтелекту в юнацькому віці залишається недостатньо дослідженою. Метою нашого дослідження виявлення рівня вираженості та визначення психологічних умов розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці. Завданнями дослідження були теоретичне дослідження поняття емоційного інтелекту та вивчення психологічних умов його розвитку у зарубіжній і вітчизняній психології; розкриття психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці; на основі емпіричного дослідження визначення рівня емоційного інтелекту в юнацькому віці; розробка та апробація авторської психологічної програми розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці та надання методичних рекомендацій щодо його конструктивного зростання. Об’єкт дослідження – особистість юнацького віку. Предмет дослідження - психологічні особливості розвитку емоційного інтелекту в юнацькому віці. Виявлено, що проблема пошуку способів впливу на розвиток емоційного інтелекту не вирішена до кінця. Це проявляється в тому, що, з одного боку, розвиток емоційного інтелекту учнів юнацького віку є погано керованим процесом, внаслідок чого у них не завжди формується правильне уявлення про професійну складову свого «Я» і не повністю реалізують індивідуальні можливості свого професійного зростання, з іншого боку, це наслідок особливостей сучасної освіти, де велика увага приділяється теоретичним знанням учнів і недостатньо виявленим залишається розвиток їх особистісних і професійних якостей. Встановлено, що серед ліцеїстів 10 класу 78% були учні зі зниженим емоційним інтелектом, а в 11 класі – 51 %. Психологічними умовами розвитку емоційного інтелекту є тому такі властивості особистості, як: соціальна активність; соціально-психологічна адаптація; деперсоналізація; психосоматичні та психовегетативні розлади; виснаження; для учнів з початково високим емоційним інтелектом контроль висловлювання став психологічною умовою його подальшого розвитку. Отримані дані дають змогу сформулювати рекомендації щодо розвитку емоційного інтелекту учнів юнацького віку.