Психологічні особливості розвитку толерантності персоналу закладів освіти

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Глобалізаційні тенденції, що проявляються в Україні, впровадження демократичних європейських стандартів і цінностей, а також наростання зовнішньої і внутрішньої міграції ставлять перед країною завдання сприяти формуванню толерантного ставлення громадян до представників інших культурних, етнічних та соціальних груп. Це особливо актуально в умовах зростання соціальної напруженості в українському суспільстві. Сприяння розвитку толерантного ставлення стає важливим завданням освітніх організацій, які значно впливають на соціальні процеси. У зв'язку з цим виникає необхідність адаптації вітчизняних освітніх організацій до сучасних викликів, що вимагає розвитку толерантності серед персоналу як на рівні всієї освітньої установи, так і на рівні окремої особистості в організації. Проаналізована наукова психологічна література. Аналіз наукової літератури підтверджує, що проблема розвитку толерантності особистості отримала відображення у працях видатних вчених, таких як О. Асмолов, Г. Бардієр, С. Бондирева, І. Галицький, Б. Гершунський, О. Грива, І. Гріншпун, Н. Губа, О. Дубасенюк, Н. Захарчук, Н. Іванова, Н. Коваль, О. Максимова, М. Мельничук, О. Олексюк, Л. Орбан-Лембрик, Г. Олпорт, В. Павленко, Л. Почебут, Г. Солдатова, а також зарубіжних авторів, таких як G. Fitzgerald, F. Gross, A. Macintyre, Y. Yovel та інші. Дослідження психологічних аспектів діяльності освітніх організацій включає аналіз робіт А. Вознюк, А. Грись, Г. Гуменюк, Л. Карамушка, О. Кокун, О. Креденцер, С. Максименко, Я. Омельченко, Ж. Серкіс, М. Смульсон, І. Сняданко, М. Ткалич, О. Толков, В. Турбан, Н. Чепелєва, Ю. Швалб, А. Шевченко, а також зарубіжних дослідників, таких як A. Aidla, C. Bonciu, A. Coman, M. Vadi та інші. Ці роботи дозволяють визначити ключові психологічні аспекти, що впливають на діяльність освітніх установ. Також досліджено окремі психологічні особливості діяльності менеджерів та персоналу освітніх організацій за допомогою праць О. Бондарчук, О. Брюховецька, І. Ващенко, О. Винославська, В. Івкін, І. Заіка, Т. Зайчикова, Л. Карамушка, В. Лагодзінська, О. Креденцер, а також зарубіжних авторів, таких як J. Smart, E. John, M. Yavuz та інші. Мета дослідження передбачає проведення теоретико-експериментального аналізу психологічних особливостей толерантності освітнього персоналу, включаючи її зміст, психологічні компоненти, види, типи, а також визначення організаційно-психологічних чинників та умов, які впливають на розвиток толерантності персоналу освітніх організацій. Об’єкт дослідження – толерантність як соціально-психологічне явище. Предмет дослідження – психологічні особливості розвитку толерантності персоналу закладів освіти. Емпіричні методи: Методика "Види і компоненти толерантності – інтолерантності" Г. Бардієра, Авторська анкета "Психологічні особливості толерантності персоналу освітніх організацій", Опитувальник "Індекс толерантності" Г. Солдатової, О. Кравцової, О. Хухлаєва, Л. Шайгерової. Експериментальною базою дослідження є Ізмаїльський ліцей № 6 з гімназією (20 осіб), Ізмаїльський ліцей № 16 з гімназією та початковою школою (30 осіб), Ізмаїльський ліцей № 1 з гімназією (34 особи). Загальний обсяг вибірки - 84 особи. Виявлено нерівномірність в розвитку окремих компонентів та видів толерантності у персоналу освітніх організацій. Найменше розвинені аспекти включають толерантність як особистісний смисл, пріоритетну цінність та прагнення до встановлення толерантних відносин. З іншого боку, найбільш вираженими є компоненти толерантності, пов'язані з етичними нормами, способом самоідентифікації, виявом емоцій та почуттів. Серед основних видів толерантності в персоналу освітніх організацій найменше вираженою є соціально-економічна та політична толерантність, в той час як міжособистісна, управлінська та міжпоколінна толерантності є найбільш вираженими. Загальний рівень розвитку толерантності в персоналі освітніх організацій переважно оцінюється як середній, що вказує на те, що її розвиток потребує додаткових заходів для досягнення задовільного рівня. Виявлено взаємозв'язок між організаційно-психологічними чинниками мезорівня (рівня психологічного розвитку, організаційної культури, соціальної напруженості в організації) та організаційно-функціональними (загальними та специфічними) компонентами, видами та індексом толерантності персоналу в освітніх організаціях. Зазначено, що високий рівень організаційного розвитку сприяє формуванню різних компонентів толерантності персоналу, зокрема етико-нормативного, афективного, когнітивного, конативного, діяльнісно-стильового, ціннісно-орієнтаційного. Також встановлено, що високий рівень організаційного розвитку сприяє розвитку толерантності персоналу щодо різних груп, таких як вікові, ґендерні, професійні, управлінські, релігійні та етнічні групи. Доведено наявність зв'язку між організаційною культурою закладів освіти та компонентами, видами та індексом толерантності персоналу. Організаційна культура розглядається як фактор, що впливає на розвиток толерантності персоналу в освітніх організаціях. Також виявлено зв'язок між загальними організаційно-функціональними характеристиками (типом організації, кількістю осіб, часом існування та місцем розташування) та компонентами, видами та індексом толерантності персоналу. Авторська розробка технології пройшла апробацію серед персоналу освітніх організацій і продемонструвала свою ефективність. Таким чином, ця технологія може бути рекомендована як ефективний інструмент для психологічної підготовки персоналу освітніх організацій у питаннях розвитку толерантності.