Вплив соціально-психологічних факторів на адаптацію та інтеграцію українців за кордоном

Abstract

Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Через військові дії, які спричинили повномасштабне вторгнення Росії в нашу країну, міграція українського населення змінила свою мету. На сьогоднішній день безпека стала найважливішим чинником виїзду українців за межі України. Оскільки адаптація як процес містить у собі певні етапи, то відповідно кожен з них є досить стресовим для особистості, адже у такі моменти людина вимушена повністю занурюватися в новий соціокультурний простір з іншою мовою, системою правил та цінностей. Українці, які пережили потрясіння через російське вторгнення, є надзвичайно чутливими, особливо в умовах міграції за кордон і адаптації до нового середовища. Це ціла складна дорога, яку не кожен емігрант здатен пройти. Тому у ряді сучасних подій, на нашу думку було важливо дослідити те, які соціально психологічні фактори впливають на адаптацію та інтеграцію українців за кордоном. 2. Проаналізована наукова література щодо процесу пристосування особистості у суспільство. В контексті сучасних реалій проблематикою соціальної та психологічної адаптації цікавляться чимало науковці. Адже це важливий процес входження особистості в новий соціокультурний простір. Зокрема, вітчизняні науковці приділяють увагу особливостям адаптації в різних умовах життєвих ситуацій, вивчають її механізми та чинники (В. Гриценко, Т. Базарова, Е. Орбан-Лемрик, М. Павленко , В. Воліна, Г. Стефаненко, В. Дятлова, А. Єгоршина, О. Шульга, Б. Єрьоміна, А. Ігнатьєва, В. Красношапки, О. Крушельницької, В. Никифоренка, М. Чорна та інші). Особливості процесу адаптації вивчають і світові науковці: Г. Тріандіс, Г. Балл, Дж. Беррі, Г. Сельє, Н. Гартман, Р. Лінтон, У. Ешбі, А. Налчаджян, Дж. Марсіа, Ж. Піаже та інших. 3. Уточнено поняття «міграція», «адаптація», «інтеграція», «вимушені переселенці». У психологічній літературі під поняттям «міграція» розглядається складний процес переселення людей з одного місця проживання до іншого, який супроводжується різними впливами на психологічний стан людини. Поняття «адаптація» вчені характеризують як складний процес ознайомлення та пристосування мігрантів до нових умов життя. Інтеграцію визначають як процес, в результаті якого мігрант стає активною частиною нового середовища, зберігаючи при цьому свою власну ідентичність.А поняття «вимушені переселенці» - як людей, що були змушені залишити свої домівки через загрозу їхньому життю, здоров'ю або добробуту внаслідок війн, конфліктів, насильства, природних катастроф тощо. 4. Інтеграція та адаптація українців за кордоном – це складний процес, який залежить від багатьох соціально-психологічних факторів. Теоретичний аналіз статистичних даних, наукових робіт українських вчених та результати емпіричного дослідження, що було проведено серед українців-мігрантів у віці від 22-х до 47 років загальною кількістю 65 осіб, дозволило виокремити наступні групи факторів, що впливають на процес адаптації та інтеграції наших співвітчизників за кордоном, а саме: • Соціально-психологічні фактори: - мовний бар'єр, який часто стає головною перешкодою, що обмежує спілкування та доступ до необхідної інформації; - культурні відмінності, оскільки з-за раптового переселення українці не завжди готові до прийняття нових соціальних норм, звичаїв та традицій; - освітній рівень та професійні навички не відразу стають затребуваними на ринку праці іншої країни; - логістичні проблеми, що пов’язані в першу чергу з пошуком тимчасового або постійного житла, особливо в умовах високого попиту та обмеженої пропозиції, труднощі з отриманням гуманітарної допомоги тощо; - складнощі з отриманням своєчасної медичної допомоги та соціального захисту; - відсутність своєчасної юридичної допомоги приводить до складнощів з отриманням необхідних документів для легалізації перебування в новій країні; незнанням своїх прав в новій країні, ризиком потрапити в кримінальні ситуації тощо; - фінансові проблеми вимушених мігрантів-українців є складними та багатогранними, оскільки вони включають: обмежений доступ до працевлаштування, високі витрати на життя – переїзд та проживання в новій країні можуть вимагати значних фінансових витрат, особливо в перші місяці після прибуття; несвоєчасне отримання соціальних виплат, тощо. • Індивідуально-особистісні фактори: - емоційне виснаження, апатія, тривожність за себе та за своїх рідних, що залишились дома; - постійний сум за домом, за життям до війни, за своїми рідними, в першу чергу – за чоловіком або батьками; - втрата ідентичності, соціального статусу та рівня матеріального достатку, який у людині був в своїй державі; - недостатність спілкування з оточуючими; самотність, недовіра до інших та невіра в свої сили; - невпевненість в можливість самореалізації в іншій країні, тощо;

• Міжособистісні фактори: - непорозуміння з чоловіком/дружиною через вимушене розлучення, втрати потреби у спілкуванні зі своїм партнером, що часто приводить до розірвання шлюбу; - ослаблення емоційних зв’язків з друзями, колегами, родичами; - відстороненість від проблем близьких на батьківщині через неможливість своєчасного вирішення власних проблем в новій державі. Діти є однією з найбільш вразливих груп під час вимушеної міграції. Основними проблемами, з якими вони стикаються - це: - труднощі з адаптацією до нових умов; - мовний бар'єр; - відчудженість, страх та невпевненість у майбутньому через відсутність підтримки родини; - велике навантаження через те, що вони одночасно навчаються дистанційно в українській школі та в школі у новій країні перебування. - перерви в освітньому процесі через втрату документів про освіту тощо. 5. Для визначення рівня соціально-психологічної адаптації та особистісних особливостей досліджуваних ми використали Методику соціально-психологічної адаптації (СПА) К. Роджерса та Р. Даймонда. Виходячи з отриманих результатів було визначено, що у більшості респондентів, а саме у 60% соціально-психологічна адаптація на даний час знаходиться на низькому рівні. Це свідчить про те, що вони все ще не змогли адаптуватися в новій країні перебування, що робить їх вразливими до різних стресових ситуацій. Також більшість респондентів, а саме 47,5% не мають довірливих стосунків з іншими людьми і намагаються покладатися виключно на себе. Це може свідчити про відчуття небезпеки або невпевненості в новому соціокультурному середовищі. Далі, зафіксовано, що значна частина, а саме 45% мігрантів, схильна до самокритики та звинуваченні себе у всіх негараздах, що трапляються в їхньому житті. Крім того, показники низького рівня самосприйняття у 67,5 % респондентів, свідчать про те, що багато емігрантів мають труднощі з орієнтацією у власному внутрішньому світі та постійно порівнюють себе з іншими, зосереджуючись переважно на своїх недоліках. Результати розробленого та проведеного анкетування продемонстрували, що респонденти, які вимушено виїхали до інших країн, мають проблеми, які негативно позначаються на їх психологічному здоров’ї та адаптації. Отримані відповіді свідчать про те, що навіть після року перебування в іншій країні більшість осіб, а саме 80%, залишилися соціально неадаптованими до перебування в новій країні. Через почуття невизначеності, стреси, ізоляцію від суспільства, відчуття самотності та незахищеності вони не навчилися будувати своє життя у відповідності до нового місця проживання. Проте деякі з них, а це майже 20% , виявляють зацікавленість у вивченні мов, прагнуть зберегти соціальні зв'язки, інтегруватися в місцеве оточення та адаптують свої професійні навички до нового середовища. 6. В роботі розроблено методичні рекомендації, що містяться практичні рекомендації для вимушених українських мігрантів, що сприятимуть поліпшенню інтеграційного та адаптаційного процесів.