Лінгвістичні особливості вербальної комунікації у політичному дискурсі (на матеріалі промов Джо Байдена і Дональда Трампа)

Abstract

АНОТАЦІЯ

Темою цього дослідження є лінгвістичні особливості маніпуляцій у передвиборчих промовах (на матеріалі англомовних промов Джо Байдена і Дональда Трампа). Актуальністю запропонованої роботи є необхідність комплексного дослідження існування маніпуляцій на різних рівнях функціонування мови – лексичному, синтаксичному і фонетичному. Наявність досліджень з зазначеної теми у сучасній лінгвістиці зазвичай охоплює певний аспект мовної маніпуляції, випускаючи з уваги загальну системність та комплексність організації такої структури. Об’єктом дослідження є вивчення лінгвістичних особливостей маніпуляції. Предметом дослідження є аналіз політичних промов англомовного дискурсу як джерела існування лінгвістичних маніпуляцій. Метою пропонованої роботи є комплексний аналіз системи вербальної та невербальної комунікації сучасного англомовного політичного дискурсу та реалізації технік маніпуляції у ньому за рахунок мовних засобів. Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Список використаної літератури охоплює 50 джерела теоретичної та довідкової літератури. Загальний обсяг роботи становить 86 сторінок. У ході проведеного дослідження було визначено, що поняття комунікації можна розглядати як обмін інформацією (повідомленнями, даними) між різними суб'єктами (комунікантами) у вигляді загальної, зрозумілої їм системи знаків (кодів, символів). Основні функції комунікаційного процесу полягають у досягненні соціальної спільності за збереження індивідуальності кожного її елемента. В окремих актах комунікації реалізуються управлінська, інформативна та фатична функції, перша з яких є генетично та структурно вихідною. За співвідношенням цих функцій умовно виділяються повідомлення: спонукальні (переконання, навіювання, наказ, прохання); інформативні (передача реальних чи вигаданих відомостей); експресивні (збудження емоційного переживання); фатичні (встановлення та підтримання контакту). Крім того, комунікаційні процеси та акти можна класифікувати і з інших підстав. Вербальна комунікація – це комунікація словами та промовою. Це процес обміну інформацією та емоційної взаємодії між людьми або групами за допомогою мовних інструментів. Вербальна комунікація є складною інформаційно-знаковою системою, у якій взаємодіють індивідуальні, соціальні, культурні складові. Особистість здійснює вербальну діяльність як цілеспрямований акт. Уміння управляти процесом комунікації вербальної є важливою компетенцією, що визначає успішність людини у суспільстві. Основним поділом вербальної комунікації є розділення на письмову та усну. Письмова комунікація, у свою чергу, поділяється на письмо та читання. Усна комунікація може бути поділена на говоріння та слухання. До основних функцій вербальної комунікації відносять пізнавальну, переконливу, експресивну, сугрестивну та ритуальну. Вербальна комунікацію відрізняється від невербальної комунікації, де зміст повідомлення передається не промовою, а інтонаціями, поглядом, виразом особи та іншими засобами вираження відносин та емоцій. У невербальній комунікації люди використовують жести, пози, міміку, тон голосу та інше – усі ці дії посилають сигнали з певним змістом, які інтерпретує співрозмовник. Більшість людського спілкування складається з вербальних та невербальних повідомлень. Невербальна комунікація – невід'ємна частина відносин. Проте, невербальна комунікація менш податлива на свідомий вплив людини, ніж вербальна, оскільки походить від базових рівнів нервової системи та мозку. Проведений аналіз свідчить, що Д. Трамп віддає перевагу лексичним засобам для створення експресивності (54%), тоді як Дж. Байден використовує переважно синтаксичні засоби (59%). Незважаючи на те, що лексичні засоби в мові Д. Трампа досить різноманітні, їхня кількісна перевага досягається за рахунок частих повторів. Загалом інавгураційна мова Д. Трампа експресивніша порівняно з промовою Дж. Байдена. Середній показник експресивності вираховувався нами як співвідношення загальної кількості мовних засобів та загальної кількості речень в інавгураційній мові. Мова Д. Трампа включає 108 випадків використання мовної емфази та налічує 90 речень. Мова Дж. Байдена включає 86 випадки використання емфази та налічує 189 речень. Таким чином, середній коефіцієнт експресивності мови Д. Трампа становить 0,97, що свідчить про те, що майже в кожному реченні міститься емфатичний мовний засіб. Середній коефіцієнт експресивності мови Дж. Байдена - 0,49: один експресивний мовний засіб припадає на кожні два речення.