ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ ДИДАКТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Abstract

Анотація до магістерськоїроботи магістрантки 641 групи педагогічного факультету ІДГУ на тему: « ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ІГРОВИХ ДИДАКТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ » Галькевич Марина Владиславівна Темою цього дослідження є формування пізнавального інтересу учнів початкової школи засобами ігрових педагогічних технологій. Об'єктом дослідження є формування пізнавального інтересу молодших школярів. Предметом дослідження виступають засоби ігрових педагогічних технологій як спосіб формування пізнавального інтересу молодших школярів. Ігрова діяльність - це потужний катализатор і багатогранна, результативна мотивація в навчанні дітей молодшого шкільного віку. У будьякій грі активізуються всі психологічні процеси, вона дозволяє гармонійно поєднати емоції та раціональне навчання школярів. Ігрова діяльність є елементом розвитку пізнавального інтересу дітей цього віку, формуючи його складові, необхідні для освоєння навчальної діяльності (інтелектуальна, мотиваційна та практична). Включення в навчання ігрових технологій у період навчання є дуже важливим засобом підвищення якості знань учнів за предметом. Тому кожному вчителю слід застосовувати творчий підхід до навчання. Щоб дітям було комфортно і цікаво, вчитель повинен пам'ятати наступні правила: діти не повинні залишатися самі собі; будь-яка вільна хвилина заповнюється грою або іншою справою, яка подобається дитині. З метою визначення готовності використання ігрового моделювання майбутніми вчителями початкових класів, було проведено анкетування студентів педагогічних спеціальностей, які навчаються на педагогічному факультеті Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Усього до опитування долучилося 10 здобувачів освіти 2-3 курсу навчання. Підсумовуючи результати опитування, можна зауважити, що здобувачі позитивно оцінюють вплив ігрового моделювання на процес навчання учнів і готові йому навчатись, однак, потребують додаткового навчання та підготовки. Було розроблено та представлено модель розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів формами позаурочної ігрової діяльності. Враховуючи необхідність теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки розробленої автором моделі розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у позашкільній діяльності. Після розробки запропонованої моделі вона була протестована автором в межах експериментального дослідження розвитку пізнавальних інтересів 39 учнів початкових класів однієї паралелі протягом 3 місяців експерименту. Також у експериментальній роботі взяли участь 3 педагоги та 39 батьків учнів. Дослідження проводилося на базі Ізмаїльської гімназії №10 з початковою школою Ізмаїльського району Одеської області. На етапі формування з учнями експериментальної групи проводилися позаурочні заняття протягом трьох місяців. На завершальному етапі була здійснена підсумкова діагностика для визначення рівня пізнавального інтересу молодших школярів, під час якої в експериментальній групі була виявлена позитивна динаміка вираженості пізнавального інтересу за всіма критеріями: • когнітивний показник: кількість учнів з продуктивним рівнем зросла на 5,3 %; підвищення на оптимальному рівні склало 10,7 %; на 16 % зменшилась кількість молодших школярів, що перебувають на елементарному рівні розвитку пізнавального інтересу; • мотиваційний показник: показники продуктивного рівня зросли удвічі; оптимального рівня - на 10,7 %; на 21,4 % зменшилися показники елементарного рівня. Показники в контрольній групі були принципово інші, а саме зниження показників продуктивного рівня за всіма критеріями разом з незначним підвищенням оптимального рівня за когнітивним критерієм (3,4 %) та процесуальним (5,2 %). Також спостерігається зниження показників оптимального рівня на 1,7 % за мотиваційним критерієм і на 3,4 % за емоційновольовим. Ми виявили, що в процесі роботи з учнями експериментальної групи в них відбулася значна зміна домінуючих напрямків інтересів - від переважного інтересу до художньої та фізкультурно-спортивної діяльності до пріоритетних інтересів до математики, техніки, природознавства, вивчення природи і комунікативних навичок, тоді як у учнів контрольної групи подібні зміни мали менш виражений характер. В результаті теоретичних і експериментальних досліджень автором було сформульовано власне визначення пізнавального інтересу молодших школярів; визначені когнітивний, мотиваційний, емоційно-вольовий і процесуальний критерії пізнавального інтересу, а також три рівні його розвитку у молодших школярів: елементарний, оптимальний і продуктивний. Також автором зроблено висновок про необхідність використання для удосконалення позаурочної діяльності у напрямку розвитку пізнавальних інтересів поєднання пізнавальної, гральної діяльності, проблемно-ціннісного спілкування загальноінтелектуальної і загальнокультурної спрямованості, які сприяють залученню всіх суб'єктів освітнього процесу; застосування активних і інтерактивних форм і методів організації освітньої діяльності (зокрема, гейміфікація та едьютейнмент); цифровізації освітніх ресурсів, заснованої на застосуванні інтерактивних освітніх платформ і сервісів. Крім того, суттєва позитивна динаміка пізнавального інтересу, відзначена в експериментальній групі, дозволяє говорити про підтвердження висунутої гіпотези і ефективності розробленої автором моделі розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів у позаурочній діяльності. Підбиваючи підсумок вищевикладеного, зауважимо, що ігрові технології мають особливе педагогічне значення, яке виражається в наступному: гра сприяє інтенсифікації розвитку дитини; є ефективним і перевіреним засобом соціалізації учнів; засобом залучення учнів до світу культури; засобом розвитку інтересу до освітньої діяльності та іншими.