Українські православні братства в другій половині XVI – в першій половині XVIІ ст.

Abstract

Анотація. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню історії та діяльності українських православних братств в другій половині XVI – першій половині ХVІІ ст. Розглянуто стан наукової розробки проблеми в зарубіжній та вітчизняній історіографії. Основою джерельної бази дослідження стали різноманітні документи з XVІ – XVIІ ст., в основному опубліковані окремо або в рамках тематичних збірок. Методологічну основа дослідження становить сукупність загальнонаукових принципів та методів пізнання, використання яких спрямоване на об’єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів, явищ. Виявлено, що після Люблінської унії уряд Речі Посполитої юридично ігнорував існування Православ'я. Всі колишні права Православної Церкви передавалися Уніатській Церкві. На посади єпископів та архімандритів провідних православних монастирів замість православних призначалися особи уніатського віросповідання. Щоб протистояти цим процесам православні прихожани починають об’єднуватися в братства. Число православних братств особливо збільшилося з початку 1590-х років. Визначено внесок братств у розвиток освіти. Для боротьби з засиллям католиків братства почали створювати свої школи. Братствам допомагали східні патріархи, які надавали їм ставропігію, що дозволяла діяти відносно вільно та самостійно. Перші братські школи було засновано у 1580-х роках. Важливе місце у цій роботі братств займало друкування навчальних посібників для школярів. Вони мали далеко не тільки утилітарне значення, а були розраховані на підвищення значення церковнослов'янської мови. Братські друкарні видавали також літургійні книжки. За результатами нашого дослідження було розроблено матеріали до двох виховних заходів.