Україна в системі Речі Посполитої (кінець ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)

Abstract

Анотація. Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню місця та ролі українського населення в політичному та соціально-економічному житті Речі Посполитої в кінці ХVІ – першій половині ХVІІ ст. Розглянуто стан наукової розробки проблеми в зарубіжній та вітчизняній історіографії. Основою джерельної бази дослідження стали різноманітні документи з XVІ – XVIІ ст., в основному опубліковані окремо або в рамках тематичних збірок. Методологічну основа дослідження становить сукупність загальнонаукових принципів та методів пізнання, використання яких спрямоване на об’єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів, явищ. Досліджено державну систему Речі Посполитої Виявилено, що вона оформилася у 1573 р. Органом політичного панування шляхти був вальний сейм Речі Посполитої. Сенат був королівською радою на сеймі та поза ним. Головна роль на сеймах належала Посольській палаті, що складалася з послів-депутатів від шляхетського стану. Було виявлено місце українських земель у політичному устрої Польсько-Литовської держави. Українська територія поділялася на воєводства Київське, Волинське, Брацлавське, Белзьке, Руське, Подільське та Чернігівське. Разом з входженням українських земель до складу Королівства польського почався процес обміну елітами. Українська шляхта активно брала участь у внутрішньому житті регіону, головним чином через особливий інститут «народного» (фактично тільки шляхетського) представництва. Не зважаючи на те, що ці землі були частиною Корони, на противагу розповсюдженій думці, в політичній площині не відбувалося повальної полонізації. В ході роботи було проведено аналіз соціальної структури українського населення в досліджуваний період. Всі стани в цей період можна досить чітко поділити на привілейовані (шляхта, духовенство), напівпривілейовані (міщани, козаки) та непривілейовані (селяни). Вивчення економічної та внутрішньополітичної ситуації на українських землях показало, що держава гарантувала як власність на землю, так і спосіб розпорядження цією землею. Шляхтич був спадкоємним власником своїх маєтків і паном селян, які там живуть. Ця двояка роль отримала найповніше вираження в поширенні фільварку. Основою фільваркового господарства, як і належить за феодалізму, був примусова праця. Економічно привілейоване становище шляхти, що фактично монополізувала найбільш прибуткові сфери торгівлі, не полегшувало життя міст. За результатами дослідження були сформульовані методичні рекомендації, щодо використання результатів дослідження на заняттях з історії в школі.