Розвиток міської соціальної інфраструктури Бессарабської губернії (1861 – 1907 рр.)

Abstract

Анотація. Друга половина ХІХ ст. є часом інтенсивного міського розвитку та індустріалізації, що супроводжувалося масовим переселенням людей з сільських районів до міст. Також цей період характеризується соціальними та економічними змінами, такими як розвиток громадських служб та соціальної сфери, розбудова мережі закладів освіти та охорони здоров’я. Таким чином, дослідження специфіки становлення соціальної інфраструктури бессарабських міст є ключем для розуміння подальших модернізаційних перетворень. Метою кваліфікаційної роботи є з’ясування специфіки та особливостей розбудови соціальної інфраструктури бессарабського регіону протягом другої половини ХІХ ст. Об’єктом дослідження виступає соціальна інфраструктура міст Бессарабії (1861 – 1907 рр.). Предметом кваліфікаційної роботи є становлення, розвиток та функціонування об’єктів міської соціальної інфраструктури Бессарабської губернії у досліджуваний період. Задля всебічного розкриття теми нашого дослідження ми звернулися до міждисциплінарного принципу. Комплексне застосування загальнонаукових та спеціально-історичних методів дослідження дозволило опанувати літературу та джерела з досліджуваної проблеми, всебічно розкрити особливості розвитку міської соціальної інфраструктури Бессарабії у другій половині ХІХ- на початку ХХ ст. У другій половині ХІХ ст. модернізація міської соціальної інфраструктури розпочалася із реалізації зведення таких масштабних технологічних проєктів, як телеграф, поштова служба, освітлення, залізниця та трамвай, водогін тощо. Ці складові мережі соціального-побутового обслуговування потребували значних капіталовкладень, тому стали зоною перетину інтересів міського самоврядування, підприємців, громадськості та імперської влади. Поштова служба, телеграф та телефон підпорядковувалися імперській владі. Торгівля, заклади гостинності та громадського харчування здебільшого були представлені приватним сектором. Міська адміністрація повітових міст Бессарабії велику увагу приділяла питанням, пов'язаним з поліпшенням стану освіти, якості медичного обслуговування, надання допомоги соціально незахищеним верствам суспільства тощо. Повітові земства утримували лікарні та санітарні пункти. Окрім земських медичних установ на теренах Бессарабії діяли ще медичні заклади, які утримувалися самими містами, єврейською спільнотою та приватними особами.