Співвідношення значеннєвого і формального складників структури морфологічних парадигм української мови

Abstract

АНОТАЦІЯ кваліфікаційної роботи Стороженко Алли Миколаївни «СПІВВІДНОШЕННЯ ЗНАЧЕННЄВОГО І ФОРМАЛЬНОГО СКЛАДНИКІВ СТРУКТУРИ МОРФОЛОГІЧНИХ ПАРАДИГМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ» Кваліфікаційна робота студентки 64Ф групи факультету української та іноземної філології освітнього ступеня магістр спеціальності 014 Середня освіта, предметної спеціальності (014.01 Українська мова і література). Ізмаїльський державний гуманітарний університет. (Ізмаїл, 2024). Кваліфікаційна робота має таку структуру: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел. Обсяг її основного тексту становить 90 сторінок. Актуальність дослідження зумовлена тим, що вивчення складної взаємодії системи форм і системи значень в структурі морфологічних парадигм різних частин мови в українській мові дозволить глибше пізнати українську мову, її систему, семантичну і формальну взаємодію в ній лексики і граматики, різних граматичних категорій і частин мови. Метою дослідження є створення класифікації явищ неповноти і лакунарності форм і значень, а також диспропорції системи форм і значень в парадигмах різних частин мови і граматичних категорій української мови, та класифікації парадигм залежно від явищ неповноти та лакунарності в них форм і значень, залежно від різних типів диспропорції в них системи форм і значень. Об’єктом дослідження стали морфологічні парадигми різних частин мови і граматичних категорій в українській мові як білатеральні сутності. Предметом дослідження стала складна взаємодія системи форм і значень в морфологічних парадигмах різних частин мови та граматичних категорій української мови. Під час дослідження використано такі лінгвістичні методи, як описовий, прийоми функційної граматики, елементи структурного методу (моделювання, компонентний аналіз, трансформаційний аналіз). Теоретичне значення. Дослідження сприяє розвитку терміносистеми української лінгвістики, систематизуючи та уточнюючи низку термінів: парадигмологія; неповнота, некомплектність, лакунарність, диспропорція парадигм; морфологічна недостатність та надлишковість граматичних форм у парадигмах; синтагматична парадигматика тощо. Практичне значення. Магістерське дослідження сприятиме створенню вчення про частини мови, класифікація граматичних категорій і типів парадигм в якому найбільшою мірою відповідало б системі і структурі української мови. Його результати можуть бути використані під час викладання граматики української мови в закладах середньої і вищої освіти. Перший розділ «Парадигма як об’єкт лінгвістичного опису» присвячено висвітленню нового парадигмологічного підходу до вивчення частин мови, аналізу білатеральні сутності парадигм одиниць знакових рівнів мовної структури. У другому розділі «Пропорційність і диспропорції в структурі морфологічних парадигм української мови» представлено шляхи розв’язання питання про типовість пропорційного співвідношення значеннєвої і формальної сторін структури морфологічних парадигм української мови, неповноту та лакунарність системи форм і значень у структурі морфологічних парадигм. У третьому розділі «Інноваційні підходи до навчання морфології української мови у старшій ланці на профільному рівні» розглянуто функційний підхід як інновацію у навчанні морфології учнів профільних класів та представлено методичну розробку уроку-дослідження для формування морфологічної компетентності в 10 класі профільного рівня. Висновки. Реалізація функційного принципу у навчанні морфології на профільному рівні створює умови для «відкриття» учнями 10-11 класів можливостей частин мови у створенні висловлювання. Методика функційного підходу дозволяє вивчати будь-яку частину мови в єдності граматичного значення та комунікативної функції. Отже, у сучасній практиці навчання морфології необхідно спиратися на функційний принцип вивчення, який поєднує в собі вивчення і мови, і мовлення, а також виводить навчання на рівень тексту. Вивчаючи ті чи ті мовні явища, необхідно знайомити учнів з їхніми функціями та здійснювати спостереження, що підтверджують роль цих функцій. Застосування функційного підходу у морфології створює передумови для пізнання учнями всіх перспектив частин мови у створенні висловлювання, що дозволяє розглядати будь-яку частину мови в єдності граматичного значення та комунікативної функції.