Соціально-психологічні чинники розвитку життєстійкості підлітків в умовах війни

Abstract

Анотація Кваліфікаційна робота магістранта спеціальності 053 Психологія

Генчу Світлана Андріївна на тему: Соціально-психологічні чинники розвитку життєстійкості підлітків в умовах війни Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Військовий конфлікт на сході України та тривала соціально-політична криза, що супроводжує цей період, мають глибокий і багатогранний вплив на різні аспекти життя людини. Дані зміни охоплюють фізичний, соціальний і психологічний рівні, спричиняючи серйозні зрушення в соціальній структурі, культурних та економічних процесах, а також змінюючи міжособистісні відносини та соціальну підтримку. Водночас діти та підлітки, як найбільш вразлива категорія населення, найбільше піддаються негативним наслідкам військових та соціальних потрясінь. Саме в цьому віці відбуваються важливі етапи розвитку психічної ідентичності та формування особистості, що робить підлітків особливо чутливими до змін у соціальному і психологічному середовищі. У період війни та соціально-політичної нестабільності процеси внутрішніх трансформацій у підлітків набувають особливої складності, адже вони супроводжуються різноманітними психологічними травмами, хронічними стресовими розладами, а також порушеннями звичних соціальних зв'язків. Діти та підлітки, які переживають війну, стикаються з втратами близьких, руйнуванням інфраструктури, переміщенням, що призводить до ізоляції від соціальних мереж підтримки, значних змін у повсякденному житті та зниження рівня соціальної підтримки. Дані фактори погіршують психологічний стан молоді, спричиняючи зростання рівня тривоги, депресивних розладів, агресивності та інших негативних емоційно-психологічних проявів. Проаналізована наукова психологічна література. Аналіз наукових досліджень щодо впливу війни на психоемоційний стан та соціальну адаптацію підлітків дозволяє виокремити основні напрямки наукових пошуків українських та зарубіжних вчених. Зокрема, вони зосереджуються на вивченні психологічних травм, соціальних адаптаційних процесів, а також механізмів розвитку життєстійкості підлітків, які переживають військові конфлікти. І. Іванова, О. Литвинова, Н. Лук'яненко та С. Михайлова досліджують різні аспекти впливу війни на психоемоційний стан підлітків. Н. Лук'яненко акцентує на психологічних травмах та методах емоційного відновлення, С. Михайлова вивчає роль соціальної підтримки та відновлення ідентичності для адаптації молоді, І. Іванова — необхідність реабілітації та створення безпечного середовища для психічного відновлення, а О. Литвинова досліджує соціалізацію підлітків та роль соціальних інститутів у їхній адаптації до нових умов. Дослідження психологів, таких як Д. Боулбі, Е. Еріксон, Д. Колб, М. Раттер та Д. Херман акцентують на важливості соціальних та психологічних факторів у процесах адаптації підлітків в умовах війни. Е. Еріксон підкреслював вплив війни на формування ідентичності, Д. Херман досліджувала роль соціальної підтримки в реабілітації після травм, М. Раттер акцентував на значенні соціальних інститутів для розвитку стійкості, Д. Колб — на ролі осмислення досвіду для адаптації, а Д. Боулбі — на впливі порушення прив'язаності на психоемоційний стан. Метою дослідження є аналіз та вивчення соціально-психологічних факторів, які визначають формування життєстійкості підлітків у контексті воєнного конфлікту. Об’єкт дослідження – життєстійкість як соціально-психологічне явище. Предмет дослідження - соціально-психологічні чинники розвитку життєстійкості підлітків в умовах війни. Для досягнення мети були використані наступні методики: тест життєстійкості С. Мадді, шкала оцінки впливу травматичної події (Impact of Event Scale, IES-R) та авторське анкетування, які дозволили детально оцінити психологічний стан підлітків та соціально-психологічні фактори, що впливають на їх адаптацію в умовах воєнного конфлікту. Експериментальною базою дослідження був Освітній Хаб “Острівець” у Бухаресті . У дослідженні брали участь учні підліткового віку віком від 11 до 17 років, що виїхали з зони бойових дій. Загальна кількість респондентів становила 30 осіб, з яких 15 були представниками жіночої статі, а 15 — чоловічої. У дослідженні було проаналізовано, що більшість підлітків, які пережили травматичні події війни, виявляють ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР), що підтверджується частими спогадами про травмуючі події. У 50% респондентів виявлено наявність симптомів ПТСР, зокрема депресії та тривожності, що свідчить про глибокий емоційний вплив війни на їхню психіку. Це, у свою чергу, може спричинити серйозні психологічні труднощі в подальшому житті. Згідно з отриманими результатами, 60% учнів вказують на наявність депресії та тривожності як основні симптоми ПТСР, що потребує специфічних підходів до лікування і корекції цих розладів. Дослідження також підтвердило наявність значного зв’язку між здатністю підлітків до самозаспокоєння та їхнім рівнем життєстійкості. 70% респондентів мають високу або дуже високу здатність до саморегуляції емоцій, що є важливим чинником, який дозволяє їм ефективно справлятися з стресовими ситуаціями. Цей факт вказує на наявність певних внутрішніх ресурсів, які можуть бути використані для подальшого психологічного відновлення підлітків. Незважаючи на наявність внутрішніх ресурсів для саморегуляції, 50% респондентів зазначають труднощі в розв'язанні проблем, оцінюючи свої когнітивно-поведінкові навички як недостатні. Це вказує на потребу в розвитку програм, які сприяють удосконаленню навичок вирішення проблем і адаптації до змін у повсякденному житті, зокрема після пережитих травмуючих подій. Підлітки, які не володіють достатніми стратегіями подолання стресу, можуть зазнавати труднощів у подоланні психологічних бар’єрів. Аналіз соціальних аспектів також вказує на важливість соціальної адаптації підлітків, оскільки 75% респондентів стикаються з труднощами у встановленні стосунків з іншими людьми. Це може бути наслідком не тільки пережитого травматичного досвіду, але й загальних соціально-психологічних змін у їхньому середовищі. Такі труднощі підкреслюють необхідність впровадження програм, спрямованих на покращення соціальних навичок і взаємодії підлітків з оточенням, що допоможе знизити ризик соціальної ізоляції та розвитку психічних розладів. Із результатів дослідження також випливає, що 40% підлітків не готові до змін і ризику, що є важливим індикатором низької стресостійкості та страху перед невідомим. Цей фактор потребує розробки спеціальних програм, які допоможуть підліткам подолати ці труднощі та сприятимуть розвитку психологічної гнучкості та адаптивних стратегій. З соціальних факторів, що впливають на життєстійкість, найбільше значення має підтримка з боку родини, друзів та соціального середовища. 40% респондентів зазначають, що соціальні чинники мають великий вплив на їхній рівень життєстійкості, що вказує на важливість стабільних і підтримуючих зв’язків у період після травматичних подій. Отже, результати дослідження доводять, що підлітки, які пережили травматичні події війни, зіштовхуються з низкою психологічних труднощів, зокрема з посттравматичним стресовим розладом, депресією та соціальною адаптацією. Проте, наявність внутрішніх ресурсів, таких як здатність до саморегуляції, дозволяє підліткам адаптуватися до нових умов. Для забезпечення ефективної підтримки цих підлітків необхідно впроваджувати програми, спрямовані на розвиток когнітивно-поведінкових стратегій, покращення соціальної адаптації, психоемоційної стабільності, а також на зміцнення соціальних зв'язків і підтримки з боку оточення.