Особливості прояву резильєнтності у студентів в умовах воєнного часу

Abstract

Анотація Кваліфікаційна робота На тему: «Особливості прояву резильєнтності у студентів в умовах воєнного часу» Студента спеціальності 053 Психологія Кірваса В. І. Кваліфікаційна робота вміщує такі етапи дослідження: 1. Виявлена актуальність та проблеми дослідження. Сучасні суспільно-політичні умови, зокрема збройний конфлікт, суттєво впливають на психоемоційний стан студентської молоді, яка, будучи специфічною соціально-демографічною групою, стикається з унікальними викликами, що охоплюють як академічну діяльність, так і соціально-психологічну адаптацію в умовах стресу. У цьому контексті особливого значення набуває резильєнтність як здатність особистості ефективно адаптуватися до складних обставин і долати кризові ситуації. Дослідження резильєнтності студентів у період воєнного часу дозволяє ідентифікувати ключові психологічні чинники, що сприяють підвищенню стресостійкості, і сформувати рекомендації для підтримки та розвитку цієї здатності. 2. Проаналізована наукова література щодо проявів резильєнтності у студентів в умовах воєнного часу, ідентифіковано чинники, що впливають на її формування, та розроблено рекомендації, спрямовані на підвищення рівня резильєнтності. Питання резильєнтності стало важливим напрямком сучасної психологічної науки, що знайшло відображення в численних дослідженнях вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких Д. Ассонов, С. Ваніштендаль, Е. Грішин, О. Кокун, Г. Лазос, Т. Мельничук, Л. Царенко, О. Хаустова, В. Чернобровкін, І. Шаповал, Н. Школіна, М. Унгар та інші. 3. У роботі розглянуто поняття «резильєнтність» як багатовимірний та динамічний феномен, що характеризує здатність особистості адаптуватися до складних обставин, ефективно долати стресові фактори, відновлюватися після травмуючих подій та зберігати або підвищувати свій адаптивний потенціал. Поняття «резильєнс» визначено як адаптивний процес, що забезпечує здатність особистості відновлюватися до початкового рівня психосоціального функціонування після впливу психотравмуючих чинників. Досліджено наступні типи резильєнтності, які відображають багатовимірну природу цього феномену та мають специфічні особливості прояву, а саме: особистісна, соціальна, фізична, психологічна та емоційна. Структура резильєнтності включає три ключові компоненти: когнітивний (відкритість до нового досвіду, толерантність до невизначеності, позитивне мислення), емоційний (емоційна стабільність, емоційний інтелект, екстраверсія) та поведінковий (пошукова активність, просоціальна поведінка). Їхня взаємодія сприяє формуванню ефективних стратегій подолання складних життєвих ситуацій, включаючи продуктивні копінг-стратегії. Основними факторами формування резильєнтності є внутрішні (психологічні) та зовнішні (соціальні) чинники. 4. Аналіз емпіричних даних показав, що більшість студентів продемонстрували середні показники резильєнтності та життєстійкості, що свідчить про їх здатність адаптуватися до складних життєвих обставин і стресових ситуацій. Водночас виявлено групи з низьким рівнем цих характеристик, що вказує на потребу в додатковій психокорекційній підтримці та розвитку відповідних адаптаційних стратегій. 5. В роботі проаналізовано психотерапевтичні методи та корекційні техніки, що застосовуються для формування резистентності особистості, зокрема в повоєнний період. Серед підходів до консультування та психотерапії студентів було охарактеризовано когнітивну, позитивну, наративну, когнітивно-поведінкову психотерапію, а також травма-терапію та арттерапію.